Пшениця спельта (Triticum spelta L.) – вид плівчастої пшениці, геном якої A^uA^uBВDD близько споріднений з гексаплоїдною м’якою пшеницею (Triticum aestivum L.). Генетика м’яких пшениць, і зокрема спельти, вивчається з ХІХ століття. Встановлено низку генів, які контролюють морфологічні ознаки. Сучасні дослідження засвідчили, що фенотипові ознаки колоса у гексаплоїдних пшениць роду Triticum L. визначаються головними генами, які мають сильний плейотропний ефект на фенотип рослини і тому мають велике практичне значення. Разом з тим, характер успадкування морфологічних ознак у гібридів спельти з м’якою пшеницею досліджено недостатньо. У зв’язку з цим, метою наших досліджень було вивчення характеру успадкування ознак довжини колоса та числа колосків у колосі у простого та беккросних гібридів F₁ спельти з м’якою пшеницею. Вивчалися по 20 рослин простого та беккросних гібридів першого покоління таких комбінацій (T. spelta × Подолянка), (Наталка × (T. spelta x Наталка)), (T. spelta × (Наталка × T. spelta))

При порівнянні рослин гібридів F₁ з рослинами батьківських форм було встановлено, що окремі досліджувані ознаки колоса проявляються неоднаково. Аналіз значень параметрів колоса батьківських форм та простого гібрида F₁ показав, що гени, які контролюють кількісні параметри ознак колоса спельти, зокрема його довжину та щільність, мають більш сильний вплив на ці ознаки, ніж аналогічні гени м’якої пшениці. При порівняні ознак беккросних гібридів F₁ з ознаками батьківських форм було встановлено, що гібриди за показниками довжини колоса та числом колосків у колосі достовірно не відрізнявся від вихідних форм, хоча середні значення параметрів цих ознак у гібрида були вищими порівняно з батьківськими середніми. Збільшення дози генів м’якої пшениці у беккросних гібридів суттєво не вплинуло на значення параметрів колоса, а збільшення дози генів спельти у беккросних гібридів підвищує відмінності від м’якої пшениці і наближує значення параметрів колоса до ознак спельти.

Таким чином, довжина колоса у досліджених нами простого та беккросних гібридів F₁ перевершувала показники батьківських середніх значень та наближалася до довжини колоса спельти. Це може свідчити про адитивну взаємодію генів різних видів пшениці. Встановлено, що середнє число колосків у колосі у простого гібрида в поколінні F₁ достовірно перевищувало число колосків у батьківських форм, що також свідчить про адитивну взаємодію генів спельти та пшениці, які контролюють дану ознаку. Індекс щільності колоса у простого та беккросних гібридів F₁ був достовірно меншим цього показника м’якої пшениці та наближався до показників спельти, що свідчить про домінування гена/(ів) спельти при успадкуванні цієї ознаки у гібридів.