Однією з найбільших груп царствабазидіальних грибів є афілофоральні. Більшість представників цієї групи використовують як субстрат для живлення деревини, через що вони відомі, переважно, як дереворуйнівні гриби. Афілофоральні гриби відіграють надзвичайно важливу роль у природі та житті людини. Значна частина представників цієї групи грибів є небезпечними патогенами, що зумовлюють хвороби лісу. Метою роботи є дослідити біологічні властивості афілофоральних грибів для подальшого використання в біотехнологіях.

За фізіологічною ознакою дереворуйнуючі гриби поділяють на дві основні групи, які розкладають целюлозу та лігнін. Гриби першої групи спричиняють так звану буру (або червону) деструктивну гниль деревини: за допомогою ферменту целюлази вони розкладають целюлозу клітинних стінок, внаслідок чого деревина стає бурою від лігнінових речовин та крихкою, об’єм якої значно зменшується. Найчастіше бура гниль поширюється від периферії стовбура до центру. До грибів, які розкладають целюлозу, належать види родів Coniophora, Serpula, Trametes, Lentinus тощо. Найнебезпечнішими збудниками бурої гнилі є справжній домовий гриб (Serpula lacrymans), трутовик сірчано-жовтий (Laetiporus sulphureus), губка березова (Piptoporus betilinus), губка дубова (Daedalea quercina) та печіночниця звичайна (Fistulia hepatica).

За умов розкладання грибами лігніну деревина не темніє, в ній іноді з’являються світлі смуги або комірці, що заповнені білою целюлозою, яка не розклалася. Деструкція деревини здійснюється за допомогою ферментів целюлаз та оксидаз. Така деревина зазвичай розпадається на волокна та пластини. Цей тип розкладу називають білою (інколи – строкатою) гниллю. Типовими представниками цієї групи грибів є трутовик справжній (Fomes fomentarius), трутовик лускатий (Polyporus squamosus), лензитес березовий (Lenzites betulina) та трутовик несправжній (Phellinus igniarius).

В умовах України плодові тіла афілофоральних дереворуйнівних грибів зустрічаються широко в лісових насадженнях упродовж року, які розповсюджені по території лісових господарств, головним чином у дібровах старих насаджень і зволожених місць. Розташовані, головним чином, на мертвих стовбурах, сухостійних дерев і пеньках усіх видів берези, тополі, вільхи, рідше ясена, липи дуба, верби й деяких інших листяних деревних рослин.

Отже, афілофоральні гриби є цінні за своїми властивостями для використання в біотехнологічних процесах і створення лікарських препаратів.