Впровадження нових сортів пшениці озимої у виробництво зумовлює збільшення врожайності та підвищення якості продукції, що є одним із стратегічних напрямів зміцнення економіки України. Велику роль у цьому відіграє селекція як наука, що на практиці довела свою значущість. Значний внесок в економіку країни належить сортам миронівської селекції. У 2015 р. миронівські науковці відзначили 100-річчя селекції пшениці озимої, яка веде свою історію зі створення в 1915 р. на Центральній дослідній станції селекційного відділу.

Мета – відтворити головні віхи селекційної роботи з культурою пшениці м’якої озимої в Миронівському інституті пшениці за період 1915–2017 рр.

Творчі здобутки в селекції озимої пшениці миронівських науковців можна позначити окремими ключовими позиціями, які розподіляють безперервний селекційний процес на декілька етапів з характерними для них базовими сортами та методами їх створення.

Перший етап селекційної роботи охоплював 1915–1928 рр. Основним методом селекції на той час був індивідуальний добір елітних рослин з місцевих популяцій. Цей період ознаменований створенням відомого сорту Українка 0246, який отримано методом внутрішньосортового добору з оригінальної Banatkа (завезеної з тодішньої Австро-Угорщини) селекціонерами В.Є. Жолткевичем, Л.І. Ковалевським та І.М. Єремєєвим.

Основним завданням другого етапу селекційної діяльності (1929–1947 рр.) стало поліпшення сорту Українка 0246 та усунення його недоліків (високорослості та ураження хворобами). Поряд з індивідуальним добором широко застосовували метод схрещування з метою поєднання в одному сорті бажаних ознак. У схрещування з Українкою залучалися кращі сорти різних селекційно-дослідних установ.

Третій етап селекції, започаткований в 1948 р., умовно можна продовжити до 1965 р. Цей період пов’язаний з ім’ям В.М. Ремесла. Першим результатом його використання в селекційній практиці стало створення сорту Миронівська 264 (районований в 1960 р.), який впродовж 10 років широко вирощувався у виробництві. Після районування в 1963 р. сорту Миронівська 808, створеного тим же методом, площі під Миронівською 264 поступово скорочуються. Посівні площі Миронівської 808 в окремі роки сягали близько 10 млн. га. Сорт до цього часу висівається в Російській Федерації та Республіці Казахстан.

Виявлені академіком В.М. Ремеслом недоліки Миронівської 808 були враховані та усунені в сортах четвертого етапу селекції (1966–1979 рр.), створених методом гібридизації. Селекційну роботу Василь Миколайович проводив у два етапи: І – зміна ярого типу розвитку в озимий; ІІ – гібридизація створених форм з кращими високопродуктивними сортами. За таким принципом були створені сорти пшениці озимої Миронівська ювілейна, Іллічівка та Миронівська 25, які на той час вони відповідали вимогам інтенсивних технологій вирощування. Наприкінці 70-х років ХХ ст. посіви Миронівської ювілейної та Іллічівки щороку сягали 1 млн. га.

П’ятий етап селекційних досліджень (1980–1990 рр.) характеризується впровадженням у виробництво стійких до вилягання та ураження збудниками хвороб сортів пшениці озимої. Вони створені методом гібридизації із залученням здебільшого генотипів західноєвропейського екотипу. У їхніх родоводах присутня пшенично-житня транслокація 1ВL/1RS, яка певною мірою знижує хлібопекарську якість зерна. Використання в селекційних програмах такої конструкції обумовлено, насамперед, потребою підвищення стійкості проти хвороб та вилягання. Найбільш широкого розповсюдженими у виробництві набули сорти Миронівська 61, Миронівська 27, Миронівська 28, Мирлебен, Миронівська остиста та Миронівська напівінтенсивна.

Шостий етап селекційного процесу припадає на останнє десятиріччя ХХ ст. (1991–1999 рр.). Селекція пшениці озимої м’якої цього періоду спрямована на високу адаптивність за цінними господарськими ознаками. До Державного реєстру України внесено 8 сортів, створених за таким напрямом, серед яких чільне місце посідають Миронівська 33, Миронівська 65, Миронівська 66 (метод гібридизації) та Мирхад (внутрішньосортовий добір).

З 1985 р. в селекції пшениці озимої почали застосовувати метод індукованого мутагенезу та поєднання комбінаційної і мутаційної мінливості, що сприяє розширенню формотворчого процесу та збільшенню спектру формування цінних господарських ознак. Завдяки використанню цього методу в 1996 р. створено сорт Експромт, який є носієм пшенично-житньої транслокації 1АL/1R. Він став генетичною основою низки нових сортів, створених шляхом повторної обробки його мутагенами за спільною з Інститутом фізіології рослин та генетики НАН України (ІФРіГ НАНУ) селекційною програмою.

У першому десятиріччі ХХІ ст. (2000–2009 рр.) розпочався сьомий етап селекційних досліджень. Плідною виявилася розроблена ще в 1987 р. спільна програма досліджень «Імунітет» на базі МІП НААН та Інституту захисту рослин НААН. Застосування в селекційному процесі штучних комплексних інфекційних фонів підвищило результативність створення форм, стійких проти окремих хвороб та їх комплексу. Таким чином створено спільні сорти пшениці озимої Деметра, Економка та Миронівська сторічна, що мають комплексну стійкість проти збудників хвороб.

Характерною особливістю сортів цього етапу є висока потенціальна врожайність (9,0–12,0 т/га), підвищена стійкість до лімітуючих чинників довкілля та показники хлібопекарської якості зерна на рівні цінних і сильних пшениць. Сортами такого типу є Крижинка, Колос Миронівщини, Мирлєна, Ювіляр миронівський, створені методом гібридизації, а також Ремеслівна та Миронівська ранньостигла – методом термічного мутагенезу. Сьомий етап селекції виокремився плідною співпрацею селекціонерів МІП НААН та ІФРіГ НАНУ, результатом якої є створення близько 50 спільних сортів пшениці озимої з високими показниками адаптивності. Серед них відомі виробничникам Подолянка, Смуглянка, Фаворитка, Золотоколоса, Богдана, Наталка, Яворина, Славна та ін., посівні площі яких щороку сягають понад 1 млн. га.

З 2010 р. триває восьмий етап селекційних досліджень, відмінною рисою якого є створення сортів універсального типу. Останніми роками до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні внесено декілька таких сортів, створених методами термічного мутагенезу (Легенда Миронівська, 2012 р.) та міжсортової гібридизації (Оберіг Миронівський та Світанок Миронівський, 2014 р.; Берегиня миронівська та Горлиця миронівська, 2016 р., Господиня миронівська, 2017 р.). Вони впевнено завойовують не тільки український ринок, але й набувають попиту в іноземних зерновиробників. Сорти пшениці озимої Світанок миронівський, Оберіг миронівський та Горлиця миронівська проходять випробування в Угорщині, налагоджується співпраця з виробничниками Молдови, Білорусі та Казахстану.

Нині Державне сортовипробування проходять нові сорти пшениці озимої МІП Вишиванка, МІП Княжна, Трудівниця миронівська, Миронівська слава, Балада миронівська, МІП Дніпрянка, Грація миронівська, МІП Ассоль, Естафета миронівська, створені методом міжсортової гібридизації, та сорти Вежа миронівська і МІП Валенсія, виведені методом індукованого мутагенезу.

Під урожай 2017 р. на Державне сортовипробування передано низку нових високоврожайних сортів пшениці м’якої озимої, створених методом міжсортової (Аврора миронівська, МІП Лада, МІП Фортуна, МІП Ювілейна) та міжвидової (МІП Лакомка) гібридизації.

Загалом, етапи селекційних досліджень представлені базовими сортами пшениці озимої, які мають суттєві генетичні відмінності, та певними методами їх створення. За весь період діяльності селекційно-дослідної станції, потім інституту на Державне сортовипробування передано 150 сортів пшениці м’якої озимої, з яких 74 офіційно рекомендовані для культивування у виробничих умовах. Сорти Українка 0246 та Миронівська 808 визнані шедеврами вітчизняної та світової селекції. Варто відмітити широке використання геноплазми миронівських пшениць у світовій селекції. Так, потомками Українки 0246 є понад 300 сортів, Миронівської 808 – понад 400, Миронівської ювілейної –100, Миронівської 264 – майже 100, інших сортів (Іллічівка, Миронівська 27, Миронівська 10, Миронівська 61) – 50. Зразки насіння декількох миронівських сортів пшениці м’якої озимої, серед яких Миронівська 808 і Крижинка, закладено на збереження у створений під егідою ООН на території арктичного архіпелагу Шпіцберген (норвезькою Свальбард) Всесвітній банк-сховище посадкового матеріалу всіх сільськогосподарських рослин світу, що являє собою глобальний символ збереження біологічного різноманіття Землі.