Інтенсифікація садівництва неможлива без ретельної зміни конструкції насаджень у цілому і зокрема без підвищення щільності садіння дерев на одиниці площі, при якій дерева ростуть слабкіше, відрізняються більшою стійкістю до несприятливих умов перезимівлі та довговічністю.

Мета роботи – вивчити особливості росту й плодоношення дерев абрикоса на слаборослих клонових підщепах при формуванні крон по типу веретеноподібний кущ в умовах різних площ живлення та виявити найбільш ефективні.

Дослідження проводились у 4-річному саду абрикоса, розташованому на землях відділення № 2 НВД «Наукова». Об’єкти дослідження - районовані сорти абрикоса селекції дослідної станції Кумір і Тащенакський. Підщепи – Дружба, Весняне полум’я, ВВА-1. Схеми садіння - 5х3 (контроль); 5х2,5; 5х2; 5х1,5 м. Повторність досліду 3-кратна. При проведенні формуючої обрізки веретеноподібної крони застосовувалось відгинання шпагатом напівскелетних гілок нижнього ярусу до горизонтального положення для послаблення їх росту. Надалі проведено пінцирування і проріджування пагонів з сильним ростом та збільшено їх кут відходження (установка прищіпок, зубочисток, резинок).

У результаті досліджень встановлено, що на четвертий рік вегетації дерева абрикоса з площею живлення 5х1,5 м найбільше засвоїли відведену їм площу – 66,7 %. Вільний просвіт між деревами складав в середньому 30 см. При більших відстанях між деревами у ряду (2-2,5 м) коефіцієнт використання площі зменшувався до 42,0-49,7 %, а на контролі – 29,6 %.

Ущільнення 1333 дерева на 1 га сприяло послабленню їх вегетативного росту, що проявилося у менш активному потовщенні штамбів (на 15,2 %), зменшенні сумарної довжини однорічного приросту (на 42,8 %), асиміляційної поверхні (на 30 %), параметрів крони (на 43,3-57,1 %). Поряд з цим, висока щільність садіння обумовлювала збільшення у структурі приросту обростаючої плодової деревини до вегетативної маси у 1,5 рази та листової поверхні з 1 га саду - у 1,4 рази, про що свідчить індекс листкової поверхні – 3,64 (контроль – 2,77).

Зі збільшенням площі живлення від 2 до 2,5 м у ряду фітометричні показники дерев були близькі до контролю (5 х 3 м). Максимальні значення при всіх досліджуваних схемах садіння забезпечувала середньоросла підщепа Дружба, мінімальні – слаборосла підщепа ВВА-1.

На початку вступу у плодоношення урожайність дерев поки що суттєво не відрізнялась залежно від площ живлення. Більш урожайним був сорт Кумір на підщепах Дружба і Весняне полум’я – 0,5-2,05 кг/дер. плодів масою 45-50 г.