Американський білий метелик ( АБМ – Hyphantria cunea Drury) вперше був виявлений на території України в 1952 році у рівнинній частині прикордонних районів Закарпаття. Гори Карпати стали природним бар’єром на шляху подальшого розселення метелика на схід. У 1966 році шкідник потрапив на територію Одеської області. У наступні роки його виявили в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Донецькій областях, на Кримському півострові. Карантинні вимоги, згідно яким вимагалась ліквідація осередків шкідника втратили свою актуальність. Виходячи з цього, заходи захисту плодових проти АБМ повинні вписуватись в загальну систему захисту садів з урахуванням економічної доцільності й безпеки для навколишнього середовища. АБМ є листогризучим шкідником, але він не входить до весняної групи лускокрилих комах і на відміну від них він, протягом літнього періоду, розвивається у двох поколіннях. Це вимагає додаткових заходів як для спостережень за розвитком шкідника, так і для регуляції його чисельності. Тому для своєчасного і ефективного проведення цих заходів виникає необхідність у прогнозі строків появи стадій розвитку комахи, фаз динаміки чисельності популяцій АБМ, агрокліматичному районуванні території за його розвитком.

Метою роботи було дослідити біологію розвитку, поширення і динаміку чисельності популяцій АБМ та факторів, що обмежують його чисельність.

Встановлено, що в умовах досліджень у 2016 році зимували лялечки під відмерлою корою дерев, під рослинними рештками, в тріщинах і щілинах парканів, під навісами та в інших захищених місцях. Навесні метелики вилітали групами. Перші метелики з’явилися наприкінці квітня — на початку травня. Тривалість їхнього життя становила 6 – 14 діб. Метелики літали, як правило, в нічний час, вдень сиділи на нижньому боці листка. Зі зниженням температури до 4 – 5 °С, живлення припинялося. Без живлення гусениці можуть існувати до 15 діб.

Самиці відкладали яйця на верхній і нижній боки листків та на трав’яну рослинність групами по 300 – 500 яєць, укриваючи кладку тонким прозорим пушком. При цьому рівень плодючості складав 1300 – 1500 яєць. Відроджені гусениці скелетували листок, пізніше з’їдали його цілком, залишаючи тільки грубі жилки. Шість-вісім гнізд шкідника на плодовому дереві здатні повністю його знищити. До третього й четвертого віків ведуть спільний спосіб життя, обплітаючи павутиною листя.