Визначальним лімітуючим фактором, що регулює ріст і розвиток рослин та формує врожай сільськогосподарських культур, є ґрунтова волога. Вода відноситься до найбільш істотних біофізичних реагентів, значимість яких порівняна, за визначенням Г. М. Висоцького, лише з «кров'ю» живого організму.

Вода, що утримується у ґрунті, може бути по різному зв'язана з ним, і тому рослини не завжди можуть використовувати її повністю. Тому, оцінювати умови формування урожайності сільськогосподарських культур можна лише за тією кількістю вологи, яка перевищує вологість стійкого в'янення. Оскільки лише ця волога використовується рослинами для створення органічної речовини, і її прийнято називати продуктивною вологою.

Метою досліджень є визначення запасів продуктивної вологи в ґрунті залежно від впливу систем удобрення, захисту та співвідношення посівів сої і кукурудзи в умовах Лісостепу правобережного.

Дослідження проводились в стаціонарному досліді закладеному в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН. Ґрунтовий покрив дослідної ділянки представлений сірими лісовими середньо суглинковими ґрунтами з вмістом азоту 3,4-5,4 мг/100 г ґрунту, рухомого фосфору 10-12 і обмінного калію 12-14 мг/100 г ґрунту. Вміст гумусу 2,1 %, реакція ґрунтового розчину рН 5,6. Польову вологість грунту визначали термогравіметричним методом.

За результатами досліджень встановлено, що застосування систем удобрення та захисту від хвороб призвело до зменшення запасів продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту під соєю в період повне наливання насіння від 83,30 до 80,65 мм, а під кукурудзою в цей же час – від 89,91 до 86,58 мм порівняно із контролем або менше, відповідно, на 3,3 та 3,5 %.

На варіантах із застосуванням позакореневих підживлень під кукурудзою спостерігається не значне зменшення запасів продуктивної вологи при появі 12 листків як в шарі 0-20 см (від 11,44 до 12,24 мм), так і в метровому шарі (від 116,70 до 118,32 мм) порівняно з варіантами без підживлень. Алена варіантах досліду без обробок спостерігається збільшення запасів продуктивної вологи в фазі молочно-воскової стиглості кукурудзи в метровому шарі на 2,96, 3,03 та 3,27мм, відповідно при співвідношенні як 1:1, 1:2, 1:3 порівняно із застосування позакореневого підживлення.

Таким чином, кількість продуктивної вологи в орному шарі ґрунту під кукурудзою під час повних сходів практично не відрізнялась від її кількості під соєю в цей період, проте в наступні фази росту і розвитку рослин, особливо при настанні молочної стиглості, зазначені показники були помітно більшими, що пов’язано з менш високими витратами вологи на формування урожаю порівняно з урожаєм сої та меншого транспіраційного коефіцієнту.