У 2014–2017 роках основними шкідливими видами комах на посівах пшениці озимої виявились: опоміза пшенична (Opomyza florum F.), пшеничний трипс (Haplothrips tritici Kurd), хлібна жужелиця(Zabrus tenebrioides Goeze), жук-кузька (Anisoplia austriaca Hrbst), красун (Anisoplia segetum Hrbst.), жук-хрестоносець (Anisoplia agricola Poda.), п'явиця червоногруда (звичайна) (Oulema melanopus L.), п'явиця синя (Oulema lichenis Voet.), звичайна злакова попелиця (Schisaphis graminum Roind), злакова листокрутка (Chephasia pascuana).

Роль сівозміни і сортів у розмноженні шкідників зумовлена передусім біологічними особливостями фітофагів, так як культури потребують різних умов водного поживного та фітосанітарного стану агроценозів. Технологічне значення сівозмін полягає у обгрунтованому чергуванні різних за своїми біологічними вимогами рослин, при яких створюються оптимальні умови для росту, розвитку й фітосанітарного стану пшениці з районованих сортів.

Зменшення втрат вологи від фізичного випаровування у післязбиральний період, підвищення вбирної здатності ґрунту в осінньо-зимовий період є значним резервом підвищення вологозабезпеченості пшениці озимої, передусім для одержання дружних сходів, росту та розвитку восени, а також їх стійкості до фітофагів і накопичення необхідних запасів вологи в осінньо-зимовий період та на початку весни.

Таким чином, рівень розвитку рослин значною мірою залежить як від фітосанітарних, так і від агрометеорологічних умов вегетаційного періоду та біологічних особливостей шкідників. При високих температурах (понад 27 °С і вище) та низької зволоженості повітря (менше 55 %) інтенсивність споживання корму фітофагами збільшується порівняно з температурами в межах 18 °С й зволоженості повітря понад 75 %. При цьому стійкості сортів пшениці проти шкідників знижується, а інтенсивність розмноження наприклад, твердокрилих видів підвищується, що потребує додаткових захисних заходів. Для підвищення стійкості сортів, проти основних шкідників, важливим є застосування системи інтегрованого захисту.