Виробництво солоду включає декілька операцій: очистку і сортування ячменю; замочування його до зволоженості 42–45 %; пророщування протягом 6–8 діб; сушка солоду до вологи 2-3,5%. Процеси хімічних змін починаються вже при набуханні насіння, оскільки при цьому помічається вже дихання, результатом якого є утворення вугільної кислоти і діастази. Обидва процеси прискорюються при проростанні.

Склад солоду і вихід екстракту залежать від біохімічного складу ячменю, особливо від складу азотистих речовин і крохмалю. Ячмінь з високим вмістом білків дає менший вихід екстракту, солод з нього виходить насиченішого кольору, містить меншу кількість вуглеводів і значну кількість розчинних азотистих речовин і амінокислот.

Додавання ячменю проводили при температурі від 13°С до 19–22 °С до тих пір, поки внутрішня частина зерна не ставала рихлою і мукоподібною, а корінці зерна, яке пророщується не досягали довжини, яка перевищує в 1,5–2 рази довжину зерна.

Для замочування і пророщування ячменю і сушки солоду використовували спеціальне обладнання. При виробництві солоду для пивоваріння одними з головних задач є: розрихлити зерно, змінити його біохімічний склад і накопичити у ньому велику кількість ферментів, щоб на наступних стадіях виробництва отримати з крохмалю зерна цукор, з білків – амінокислоти, а при сушці солоду – ароматичні речовини, зберігаючи при цьому ферменти в активному стані.

Для приготування солоду використовували зерно дворядних ячменів, які володіють високим ступенем пророщування ― не нижчим 95 %. На солод відбирали велике рівне зерно з середнім вмістом білків 9–14 %, з тонкою м’якою оболонкою. Такий ячмінь легко солодиться, дає солод з високою ферментативною активністю і дозволяє отримати великий вихід хорошого пивного сусла, що є важливим технологічним етапом для приготування пива.