Остання редакція: 2020-04-20
Тези доповіді
Багаторічні екологічні випробування за роками, завдяки контрастності погодних умов – вірний метод оцінки адаптивності, так як їх вплив може бути сильніший ніж дія зональних кліматичних відмінностей.
Метою досліджень передбачалось оцінити селекційні лінії на завершальному етапі селекції, в багатосередовищних випробуваннях залежно від екологічних умов, як фону для добору на адаптивність.
Загальноприйнятим є поділ фону на стабілізуючий, на якому генотиповий поліморфізм популяції звужений стабілізуючими факторами; аналізуючий, який сприяє фенотиповому прояву генотипових задатків; нівелюючий, на якому відмінності між генотипами зведені до мінімуму.
До основних параметрів, які характеризують середовище як фон використовують показники: вплив середовища або (продуктивність) (dk); варіанса здатності викликати взаємодії генотип-середовище σ2(GxE)ek; варіанса диференціюючої здатності середовища (σ2ДЗСk); диференціююча здатність середовища (σДЗС); коефіцієнт компенсації (Kek), типовість середовища (tk), коефіцієнт передбачуваності впливу середовища (Pk).
Обрахунки параметрів середовищ вказують, що в дослідженнях найбільш дієвим фоном виявились багаторічні випробування (блок роки). За контрастності умов першого періоду досліджень (2010–2012 рр.), вплив середовища за роками різко змінювався від найвищого в 2010 р. (dk= 0,83) до найнижчого в 2011 р. (dk= -1,58). В другому (2011–2013 рр.) і третьому (2012–2014 рр.) періодах поліморфізмом середовищ був також достатньо вираженим (dk= 0,40…-0,67) і (dk= 0,54…-0,47) відповідно.
Врожайність ліній пшениці порівняно з загальною середньою по періодах дослідження достовірно вищою була в умовах середовищ 2010 і 2012 рр. (5,96 і 5,87 т/га відповідно) – перший період; в 2012 і 2013 рр. (5,30 і 5,17 т/га) – другий; і в 2012 р. (6,15 т/га) – третій період. Достовірно низькою врожайність була в 2011 р. за другий і третій періоди (3,55 і 4,24 т/га відповідно) і в 2013 р. (5,14 т/га) – третій період. Достовірно на рівні середньої була в 2014 р. (5,53 т/га). Мінливість врожайності за роками мала переважно лінійний характер відповіді ліній на майже всі середовища (lek>0). Виключенням були лише 2010 і 2012 рр. в першому періоді (lek = 0,82 і 0,98 відповідно).
Диференціююча здатність середовища (σДЗС) в перші два періоди вищою була в 2011 р. (0,46 і 0,49 відповідно) і в 2014 р. (0,67) – третій період. Коефіцієнт компенсації (Kek>1) за роками загалом по всіх трьох періодах, був вище одиниці. З них, найвищим він був в 2011 р. (Kek = 1,29) і (Kek = 1,35) відповідно першому і другому періоді та в 2014 р. (Kek = 1,85) – третій період. Проте 2012 рік з майже рівним по трьох періодах ефектом компенсації і дестабілізації (Kek = 1,05; 1,07 і 0,96) можна охарактеризувати як стабілізуючий фон. Отже, аналізуючими роками були 2010 рік в сприятливих умовах, 2011 і 2013 рр. – в посушливих умовах, а середньоврожайний 2014 р. – в складних перезволожених умовах.
Річні коливання врожайності зерна по попередниках зумовлюються інтенсивністю посушливих явищ. В цілому за перші два періоди, які включали посушливі 2011 і 2013 рр., попередник кукурудза характеризувався як низькопродуктивне середовище за (dk = -0,63 і -0,56 відповідно). Сидеральному пару за трьома періодами, властиві були дещо вищі показники диференціюючої здатності середовища (σДЗС = 0,46; 0,48 і 0,56 відповідно), дестабілізуючого ефекту (Kek = 1,27; 1,35 і 1,56) та типовості (tk = 0,53; 0,49), який можна характеризувати як аналізуючий фон на високу продуктивність.
Порівняльна оцінка впливу середовища (блок строки сівби) за три періоди досліджень показала, що достовірно найнижчий врожай і найменша продуктивність середовища (dk), проявляються за сівби (15 вересня) перший строк: (-0,76; -1,28; -0,56 відповідно періоду). Достовірно високопродуктивні середовища (dk = 0,16…1,14) і (dk = 0,10…0,40) формувались за другий (25 вересня) і третій (5 жовтня) строки сівби. В двох періодах із трьох, посів в другий строк сівби виявляв найвищу диференціюючу здатність середовища (σ ДЗС = 0,54 і 0,64) з найвищим дестабілізуючим ефектом (Kek =1,49 і 1,77), та мав найбільшу типовість середовища (tk = 0,51; 0,65 і 0,61) та передбачуваність (Pk = 0,03 і 0,06). Середньопродуктивні середовища третього строку сівби, які мали найнижчу диференціюючу здатність (σ ДЗС = 0,38; 0,40 і 0,43) та майже рівний коефіцієнт компенсації/дестабілізації (Kek =1,07; 1,12 і 1,18), можна характеризувати як аналізуючи, так і стабілізуючі фони.
Таким чином, роки досліджень, попередники та строки сівби характеризувались різними значеннями статистичних параметрів середовищ за врожайністю селекційних ліній, диференціюючою здатністю, типовістю, компенсаційним і дестабілізуючим ефектами.
Найвищою диференціюючою здатністю за перші два періоди характеризувався гостропосушливий 2011 р., а в третьому перезволожений 2014 р. Встановлено, що більшою типовістю і диференційною здатністю середовища вирізнявся попередник сидеральний пар (гірчиця). Досліджено, що прослідковувався чіткий ефект компенсації/дестабілізації двох останніх строків сівби (25 вересня і 5жовтня), із них найбільш типовими були умови другого строку сівби (25 вересня), який в більшості варіантів виступав в якості як аналізуючого, так і стабілізуючого фону для виокремлення високоврожайних ліній, а сівба у перший строк сприяла виявленню ліній адаптованих до несприятливих умов осінньої і весняної посухи.