В онтогенезі пшениці важливу роль відіграють процеси росту і розвитку, які лежать в основі формування зерен і всього урожаю. Кількість зерен залежить від генетичного потенціалу продуктивності колосу, а їх реалізація від норми реакції генотипу на умовами навколишнього середовища в період формування колосу, колосків і квіток у фазу цвітіння і запліднення.

В умовах дослідного поля НВЦ Білоцерківського НАУ у 2017‑2018 рр. досліджували сорти пшениці м’якої озимої чотирьох груп стиглості. Ранньостиглі: ‘Миронівська рання’ ‘Знахідка одеська’, ‘Кольчуга’, ‘Білоцерківська напівкарликова’; середньоранні: ‘Золотоколоса’, ‘Чорнява’, ‘Щедра нива’, ‘Лісова пісня’; середньостиглі: ‘Антонівка’, ‘Відрада’,  ‘Миронівська 61’, ‘Єдність’, ‘Столична’; середньопізні: ‘Вдала’, ‘Добірна’, ‘Пивна’. Метою досліджень було вивчення фенотипової і генотипової мінливості кількості зерен з головного колосу у різних за скоростиглістю сортів пшениці м’якої озимої.

В середньому за два роки кількість зерен з головного колосу в досліджуваних сортів становила 38,0-52,2 шт, що відповідно до широкого уніфікованого класифікатора СЕВ роду Triticum L. характеризує їх кількість як велику. Найбільшу кількість зерен формували ‘Чорнява’ (52,2 шт), ‘Пивна’ (46,0 шт), ‘Щедра нива’ (45,5 шт), ‘Знахідка одеська’ (43,9 шт), ‘Антонівка’ (43,3 шт) і ‘Золотоколоса’ (42,8 шт).

Фенотипова мінливість кількості зерен в 14 із 16 сортів, за коефіцієнтом варіації (V=2,0-6,1%), є не значною. Сорти ‘Знахідна одеська’ (V=14,3%) і ‘Пивна’ (V=11,7%) мали середнє варіювання. Встановлено, що стабільний прояв ознаки (V=2,0‑3,0%) мали ‘Кольчуга’, ‘Золотоколоса’, ‘Щедра нива’, ̔Миронівська 61’. Мінливість на рівні (V=3,7‑6,1%) відмічена в сортів ‘Столична’, ‘Миронівська рання’, ‘Білоцерківська напівкарликова’, ‘Добірна’, ‘Єдність’, ‘Лісова пісня’, ‘Вдала’, ‘Чорнява’, ‘Відрада’, ‘Антонівка’.

Генотипова мінливість по досліду становила 9,6%. При цьому показники коефіцієнта варіації по групах стиглості значно різнилися. Найменша мінливість (V= 5,4 %) виявлена в середньостиглих сортів. На рівні 9,3 і 9,6% визначені коефіцієнти варіації у середньопізніх і ранньостиглих сортів відповідно. Максимальне значення генотипової мінливості (V=10,3 %), за найбільшої кількості зерен 45,4 шт, спостерігалось серед середньоранніх сортів.

В результаті проведених досліджень, в контрастні за гідротермічними умовами роки, нами виділені сорти пшениці м’якої озимої із стабільним проявом кількості зерен в головному колосі для залучення в селекційний процес зі створення адаптивного вихідного матеріалу.