Широке поширення технологій стає можливим в результаті ряду соціальних і інституційних змін, які включають в себе, перш за все, організацію науково-дослідницької діяльності і рівень участі держави в стимулюванні інноваційної активності. Масове впровадження нових технологій вимагає відповідних інституційних нововведень. Накопичений технологічний потенціал часто виявляється незатребуваним. Це обумовлено слабкістю в більшості випадків існуючої науково-технологічної бази проведених робіт і вирішуваних завдань; відсутністю інфраструктури, що забезпечує зацікавлена і скоординоване взаємодія наукових, проектних, виробничих, державних і комерційних структур в створенні і реалізації нових прогресивних технологій; відсутністю державної інноваційної та науково-технологічної політики. Інноваційні процеси, що відбуваються в сільському господарстві, стали найважливішим фактором, що допомагає вижити товаровиробникам. Однак обмеженість фінансових і матеріальних ресурсів створює жорсткі умови для інноваційної діяльності. Сьогодні затребувані ті нововведення, які відрізняються мінімальними витратами на розробку і впровадження.

Виробництво сільськогосподарського продукту зумовлює вплив на ресурсний потенціал ряду факторів: трансакційних і трансформаційних. Трансакційні витрати виникають внаслідок того, що процеси передачі та отримання технологічної інформації вимагають витрат. Трансформаційні витрати, супроводжують процес фізичного зміни матеріалу і пов'язані з витратами технології. Трансформаційні та трансакційні фактори представлені у вигляді двох підсистем в системі інституційних відносин. Технологія задає тільки верхня межа досяжного економічного зростання. В контексті інституціональної теорії це означає, що при нульових трансакційних витратах збільшення обсягу знань і їх застосування є ключем до потенційного добробуту.

Динаміка розвитку науково-технічного прогресу і впровадження прогресивних технологій в сільському господарстві висуває особливі вимоги до інфраструктури трансферу технологій, основними завданнями якої є: забезпечення сільських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами; науково-технічне обслуговування сільськогосподарського виробництва; вдосконалення техніко-економічних, технологічних і економічних характеристик ресурсів; вдосконалення системи впровадження наукових досягнень; посилення державної підтримки; формування висококваліфікованого персоналу, здатного управляти сучасним технологічним процесом. Інфраструктура трансферу технологій повинна відображати і фінансову частину, здатну надавати фінансові послуги при реалізації проектів і програм технологічної модернізації АПК.