Основою формування врожаю сільськогосподарських культур є використання рослинами фотосинтетично активної сонячної радіації (ФАР). Кількість поглиненої ФАР прямо залежить від площі листкової поверхні, яка вловлює сонячну енергію і синтезує органічні сполуки, що використовуються на формування нових органів рослин і врожаю. В результаті фотосинтезу, що відбувається в листках,  формується до 90‑95% сухої маси урожаю.

Оптимальна площа асиміляційної поверхні для сої повинна становити 40‑50 тис. м²/га. Посіви з площею листкової поверхні на рівні 40 тис. м²/га поглинають лише 70‑80% сонячної радіації, зростання ж площі листя до 50 тис. м²/га збільшує відсоток використання ФАР до 95%. Відтак, найвищі та найкращі за якістю врожаї сільськогосподарських рослин отримують в посівах, що характеризуються оптимальними розмірами площі асиміляційної поверхні та ходом її формування. Інтенсивність наростання, площа і тривалість функціонування листкової поверхні рослин залежать від генотипу сорту, ґрунтово-кліматичних умов та обґрунтованості технологій вирощування.

Метою досліджень було встановити особливості формування площі листкової поверхні різностиглих сортів сої під впливом інокуляції та норм і строків внесення мінеральних добрив на чорноземах типових малогумусних правобережного Лісостепу.

Польові дослідження проводили впродовж 2013-2015 рр. на полях ДПДГ «Саливонківське» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Агротехніка у досліді – загальноприйнята для правобережного Лісостепу України, за винятком факторів, що вивчались. В дослідах вивчали сорти ʻВільшанкаʼ та ʻСузір’яʼ (оригінатор – ННЦ «Інститут землеробства НААН»). Норма висіву сої – 700 тис. насінин на 1 га. Попередник – пшениця озима. Площу листкової поверхні рослин визначали за методикою А.О. Ничипоровича.

За гідротермічними умовами 2013 та 2014 рр. були більш сприятливими для росту та розвитку рослин сої. У 2015 р. виcoкі температури повітря на фоні нeдocтaтньої кiлькості атмосферних опадів певною мірою oбмeжували темпи наростання площі листкової поверхні посівів рослин.

У результаті проведених досліджень встановлено, що в умовах правобережного Лісостепу України найбільшу площу листкової поверхні досліджувані сорти сої формували у фазу наливу бобів, коли рослини найбільш потребують продуктів фотосинтезу для їх накопичення у насінні. В зазначеній фазі максимальна площа листя (у сорту ʻВільшанкаʼ – 45,1 тис.м²/га, у сорту ʻСузір’яʼ – 46,8 тис.м²/га) була відмічена на варіантах технології, що передбачали проведення інокуляції насіння фосфонітрагіном на фоні внесення мінеральних добрив N₃₀Р₆₀К₆₀ та підживлення рослин N₁₅ у фазі бутонізації.