У складних взаємовідносинах біогеоценозу поряд з абіотичними факторами, що впливають на життєві процеси організмів, не меншу роль відіграють біотичні, які проявляються за сумісного розвитку представників абсолютно різних систематичних груп і різною життєвою активністю. У фітоценозі у відносини вступають гриби з різними трофічними зв’язками, причому ці відносини бувають від симбіотичних до антагоністичних. Вони можуть пригнічувати або підсилювати розвиток фітопатогенних видів. Між мікобіотою рослин виникають досить складні відносини, які ґрунтуються на конкуренції за поживний субстрат. У той же час, особливості взаємовідносин між мікроміцетами рослин ріпаку в умовах України зовсім не вивчені. Водночас, у польових умовах в окремі вегетаційні періоди відбуваються епіфітотії білої гнилі та фомозу ріпаку озимого. Їх збудники – гриби Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary та Leptosphaeriamaculans (Desm.) Ces. etdeNot (анаморфа Phomalingam (TodeexFr.) Desm.) можуть уражувати одні і ті ж органи рослин (часто стебла) і конкурувати за живильний субстрат.

Метою наших досліджень було встановити характер взаємовідносин між мікроміцетами S. sclerotiorumі L. maculans. Для цього використовували ізоляти грибів, які вилучені із стебел ріпаку озимого. Взаємодію грибів вивчали invitro за сумісного попарного вирощування у чашках Петрі за температури 20 °С на картопляно-глюкозному агарі. Дослідження виконувались у проблемній науково-дослідній лабораторії “Мікології і фітопатології” кафедри фітопатології ім. акад. В. Ф. Пересипкіна Національного університету біоресурсів і природокористування України.

У наших дослідженнях відмічено різницю в швидкості росту колоній грибів, ізольованих із уражених рослин ріпаку при роздільному їх культивуванні. Інтенсивніший ріст спостерігався у S. sclerotiorum, колонія якого на 4-ту добу культивування досягала 89,5 мм у діаметрі, тоді як у мікроміцета і L. maculans4,5 мм.

За сумісного попарного вирощування S. sclerotiorumі L. maculans були чітко виражені взаємні антагоністичні взаємовідносини, що відображалося у відсутності зони росту, яка досягала 9,5 мм. Пригнічення росту колонії S. sclerotiorum становило 31,5 %, а L. maculans – 52,4 %.

Отже, у результаті проведених досліджень нами виявлено антагоністичні взаємовідносини між грибами S. sclerotiorumі L. maculans. Розкриття процесів їх взаємодії при спільній інфекції і виявлення відмінностей в їх загальній пристосовності до паразитизму допоможе у розробці заходів зниження шкідливості білої гнилі та фомозу ріпаку озимому.