В останні роки багато сільськогосподарських виробників відчули необхідність більш повного живлення рослин, ніж те, до якого ми звикли. На багатьох полях, на яких органіка не вноситься давно, а з мінеральними добривами вноситься лише азот, фосфор і калій, рослини почали проявляти ознаки мікроелементного голодування. Брак мікроелементів у ґрунті не призводить до загибелі рослин, але є причиною зниження швидкості і узгодженості протікання процесів, відповідальних за ріст та розвиток рослинного організму. У зв’язку з цим, сільськогосподарські культури в тому числі соя не до кінця реалізують свій генетичний потенціал продуктивності.

Найефективнішим способом ліквідації дефіциту мікроелементів є позакореневе підживлення добривами, в яких мікроелементи перебувають у хелатній або органо-мінеральній формі. Внаслідок кращого засвоєння рослинами, норми їх внесення значно менші порівняно з мінеральними солями. У такому разі засвоюється до 90–95 % мікроелементів.

У зв’язку з цим, пошук шляхів підвищення продуктивності сої та виявлення лімітуючих факторів є важливою теоретичною проблемою, яка потребує наукового обґрунтування при розробці зональних технологій її вирощування.

За даними Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН застосування технології вирощування сої, яка передбачає різні строки проведення позакореневих підживлень мікроелементами має певні переваги над традиційною технологією її вирощування для зони Лісостепу правобережного України.

Результати досліджень проведених в 2014–2015 роках показали, що в середньому за два роки досліджень, позакореневе підживлення молібденом (Mo) та марганцем (Mn) найбільш ефективне було у фазі утворення зелених бобів. Урожайність насіння сої сорту КиВін на цих ділянках досліду відповідно становила 2,00 та 2,09 т/га, що на 0,42 та 0,52 т/га більше порівняно з контролем. Застосування цинку (Zn) та міді (Cu) для позакореневого підживлення посівів сої було ефективне у фазі початок цвітіння, що забезпечило її урожайність відповідно на рівні 2,09 та 2,04 т/га. Приріст до конторою відповідно становив 0,52 та 0,46 т/га, або 32,7 та 29,2 %. Використання бору (B) було ефективне у фазі 3-го трійчастого листка. Урожайність при цьому становила 2,20 т/га і була найбільшою. Слід відмітити, що в середньому за два роки досліджень, приріст урожаю від позакореневих підживлень мікроелементами у різні строки їх внесення був в межах від 0,14 до 0,63 т/га або – 8,6 – 39,7 %.

Таким чином, у середньому за 2014–2015 рр. в умовах Лісостепу правобережного на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах максимальну урожайність насіння сої сорту КиВін – 2,20 т/га одержано при проведенні позакореневого підживлення мікроелементом бор (B) у фазі 3-го трійчастого листка.