Сочевиця (англ. – lentil, лат. – LensculinarisMedis.) – однорічна рослина родини бобових (Fabaceae). ЇЇ вирощують для продовольчого використання і як кормову культуру. В харчовій промисловості використовують насіння сочевиці, яке багате на білок (до 34 %), містить близько 1,5 % жиру, має високі смакові якості. З насіння крупнонасінної сочевиці виготовляють консерви, ковбаси, білкові препарати, шоколад, печиво, супи тощо. А насіння дрібнонасінної сочевиці є цінним концентрованим кормом.

Кліматичні умови України сприятливі для нормального росту і розвитку культури. Сочевиця пристосовується до умов помірно-посушливого клімату (майже вся територія України, крім Полісся), стійка до таких хвороб як фузаріоз та аскохітоз, що дає можливість вирощувати її у Лісостеповій зоні України. Культура є середньо-вибагливою до тепла, але потребує вологи на початку росту, під час проростання насіння. Коли рослини зміцніють і сформують достатньо розвинену кореневу систему, то добре витримують посуху, тому її можна вирощувати у посушливих районах Степової зони. В Україні сочевицю висівають у Полтавській, Харківській, Сумській, Вінницькій та Тернопільській областях. Середня урожайність становить 1,5 т/га.

Протягом останніх років до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, внесено 6 сортів сочевиці. Зареєстровані сорти належать Державній установі Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України, Луганському інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук та ін.

Важливе значення при селекції сочевиці як харчової культури, має величина, форма, забарвлення насіннєвої оболонки сім’ядолей, а також якість насіння та його зовнішній вигляд. Ось, наприклад, сочевиця харчова сорту Горлиця має зеленувато-жовте забарвлення сім’ядолей, насінина за шириною – середня, профіль у поздовжньому розрізі – широкоеліптичний, основне забарвлення шкірки сухої насінини – зеленувато-жовте, за часом цвітіння і достигання – рання.

У сучасному сільськогосподарському виробництві вирощування сочевиці сприяє вирішенню важливого завдання – одержання високоякісного рослинного білка. Ця культура – активний азотозбирач і у симбіозі з бульбочковими бактеріями здатна засвоювати до 40 – 90 кг/га екологічно безпечного азоту, що робить її добрим попередником у сівозмінах, а її насіння – екологічно чистим продуктом харчування.