Люцерні у кормовиробництві належить провідна роль, з огляду на її величезні потенційні можливості як культури, що не має собі рівних за поживністю кормової продукції. Але значення люцерни не обмежується тільки її кормовими достоїнствами, вона незамінний попередник всіх культур сівозміни. Крім того, люцерна сприяє зниженню рівня ґрунтових вод, що попереджує вторинне засолення. Рішення даноїпроблеми багато в чомузалежитьвід використаннятолерантнихдо засоленнясільськогосподарськихкультур.

Найбільшу цінність в умовах південного регіону України мають тетраплоїдні форми люцерни. Вони характеризуються різними темпами відростання після скошувань, крім того, різняться за висотою травостою, на поливі дають 2-4 укоси. Для умов зрошення вихідний матеріал люцерни повинен характеризуватись комплексом цінних ознак, в першу чергу інтенсивним та швидким відростанням після укосів, високорослістю, добрим кущенням, високою продуктивністю зеленої маси та насіння.

В останні роки зусилля селекціонерів спрямовані на створення сортів люцерни з могутньою кореневою системою, підвищеною азотфіксуючою здатністю. Цей напрямок набуває особливої актуальності на сучасному етапі при глобальній деградації гумусу і ґрунтів з відсутністю можливостей застосування хіміко-технічних ресурсів у повному обсязі. Максимальне використання біологічної азотфіксації за рахунок створення та впровадження нових сортів - один з економічних, екологічно чистих шляхів вирішення проблеми родючості ґрунтів.

Тому, при вивченні колекційного матеріалу люцерни ми багато уваги приділяємо вивченню морфологічної структури кореневої системи, інтенсивності бульбочкоутворчуючого процесу рослин. Відомо, що залежно від форми, структури кореневої системи, рівня азотфіксації залежить цінність люцерни як попередника у сівозміні, а також ступінь її впливу на родючість та властивості ґрунту. Отримані експериментальні дані показали, що види і сорти люцерни різняться за архітектонікою кореневої системи, її розміром, здатністю вступати в симбіоз з бульбочковими бактеріями. При вивченні морфологічної структури кореневої системи нами встановлено неоднорідність популяцій люцерни за її формою. Проявлялись тільки дві форми: стрижнева і стрижнево-розгалужена. Остання форма має істотну (в 1,53,5 рази) перевагу по накопиченню кореневої маси в порівнянні зі стрижневою. Виявленні кореляційні взаємозв’язки між 14-ма ознаками показали, що більш інформативними і важливими показниками продуктивності рослин є діаметр головного кореня та об’єм кореневої системи. Тому ці ознаки, є визначальними в селекційній роботі на підвищення рівня продуктивності надземної та кореневої маси люцерни.

У селекційну роботу шляхом штучної гібридизації, а також за допомогою полікрос-методу залучаються як донори генетичні джерела важливих ознак: сорти, популяції люцерни, що створені в Інституті зрошуваного землеробства. Вони найбільш пристосовані до стресових умов півдня, швидко відростають після скошувань, характеризуються високою продуктивністю.

Отримані експериментальні дані стали основою для розроблених методик селекції люцерни на підвищений рівень накопичення кореневої маси, симбіотичної азотфіксації, а також створення сортів люцерни: ‘Унітро’, ‘Серафіма’, ‘Зоряна’, ‘Анжеліка’, ‘Елегія’, які занесені до Державного Реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні.