Мета. Аналіз тенденції розвитку світової торгівлі насінням сільськогосподарських культур, визначити ключових гравців світового ринку насіння, а також дати оцінку ринку вітчизняного насіння. Методи. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених з питань зовнішньої торгівлі сільськогосподарської продукції та насіння, зокрема. У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактнологічний – з метою формування припущень, гіпотез, а також висновків і узагальнень; аналізу та синтезу – при оцінюванні стану об’єкту дослідження та обґрунтуванні пропозицій щодо його покращення і забезпечення повноцінного розвитку в подальшому. Результати. Доведено, що збільшення відсотку більш дорогого насіння, розширення технологічного доопрацювання, розвиток системи інтелектуальної власності на сорти рослин, географічна спеціалізація селекції та насінництва, удосконалення способів транспортування та зберігання насіння, стандартизація правил міжнародної торгівлі сприяють швидкому розвитку світової торгівлі насінням сільськогосподарських культур. Останнім часом помітна тенденція до підвищення рівня концентрації світового ринку насіння і торгових операцій із ним. Встановлено, що встановлення меж виробництва насіння міжнародними компаніями не знімає з порядку денного загрозливе зростання залежності від імпортних виробників насіння, але принаймні визначає певні рамки для перспективної роботи з розвитком власне українських ліній, їхнього патентного захисту та просування. А освоєння високих стандартів роботи у високотехнологічних центрах точно не завадить вітчизняним фахівцям галузі. Висновки. Аргументовано, що курсова динаміка, світовий попит, внутрішня економіка сільгоспвиробників і ємність ринку, що росте, в теорії надають непогані можливості для розвитку власне українського насінництва та підрозділів світових виробників. Локалізовані в Україні насінницькі центри транснаціональних корпорацій обмежені в ціновій конкуренції, оскільки змушені дотримуватися політики рівноважних цін – вартість одного гібрида повинна бути однаковою незалежно від країни виробництва.