Розмір шрифту: 

Мета. Досягнення високої урожайності пшениці озимої в зерно-буряковій сівозміні шляхом оптимізації доз внесення добрив за біологізації системи удобрення в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Польовий та математично-статистичний. Результати. Дослідженнями визначено, що на всі процеси росту і розвитку, що відбуваються в рослинах пшениці озимої впливають попередники, фони живлення та погодні умови. У зерно-буряковій сівозміні пшеницю озиму висівали після вико-вівсяної суміші та вики ярої за різних систем удобрення з використання та без використання побічної продукції. Встановлено, що за сівби після вики ярої як у контролі – без удобрення, так і за мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення урожайність пшениці озимої була значно вищою. Так, за мінеральної системи удобрення в дозі N₅₃Р₄₂К₄₂ після вико-вівсяної суміші урожайність становила 4,75 т/га, а після вики ярої вона була на 1,82 т/га більшою. За органо-мінеральної системи удобрення в дозі N₅₃Р₄₂К₄₂ + 6,7 т/га гною отримано аналогічну залежність, урожайність пшениці озимої після вики ярої була вищою на 1,75 т/га. За використання побічної продукції з різним співвідношенням елементів живлення мінеральних добрив урожайність пшениці озимої також була значно вищою після попередника вика яра. З’ясовано, що використання побічної продукції у поєднанні з мінеральними добривами в дозі N₅₃Р₄₂К₄₂ забезпечувало формування врожайності на рівні органо-мінеральної системи удобрення: після вико-вівсяної суміші – 5,17 т/га, після вики ярої – 6,77 т/га. Достовірної різниці між варіантами не виявлено. Використання побічної продукції для удобрення може замінити органічні добрива, які в дефіциті.