Розмір шрифту: 

Мета. Обґрунтувати теоретико-методологічні підходи до формування собівартості та удосконалити інструментарій вартісної оцінки об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) для забезпечення їх ефективної комерціалізації та інтеграції в ринковий оборот. Методи. Економіко-статистичний, порівняльний, індексний, математико-статистичний, дисперсійний та кореляційний аналізи. Дослідження проводили впродовж 2024–2026 рр. на базі науково-дослідних комплексів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Об’єктами дослідження були процеси капіталізації, калькулювання собівартості та оцінки комерційного потенціалу нематеріальних активів (патентів, торговельних марок, ноу-хау) суб’єктів господарювання. Динаміку формування вартості оцінювали за критеріями витрат на створення (R&D), дисконтованих грошових потоків, ліцензійних роялті, а також за коефіцієнтами ринкового мультиплікатора та ступеня правової захищеності ОІВ. Результати. Встановлено, що початковий етап капіталізації первинних витрат на стадії розробки (Research) не чинить істотного депресивного впливу на фінансову стійкість підприємства: коливання поточних витрат перебували в межах НіР_0,05 (3–5%). Проте відсутність чіткої методології розподілу накладних витрат на стадії проектування (Development) ініціювала виражений калькуляційний дисбаланс, де собівартість подібних за функціоналом патентів у чутливих технологічних сегментах варіювала порівняно з об’єктивною базою більш ніж удвічі.