Розмір шрифту: 

Мета. Установити вплив різних норм внесення ізопропіламінної солі гліфосату на функціональний стан фотосинтетичного апарату рослин сої та обґрунтувати оптимальний режим застосування гербіциду для ефективного контролювання бур’янів за мінімального фітотоксичного впливу на культуру. Методи. Дослідження проводили у 2023–2025 рр. у зоні Правобережного Лісостепу України на чорноземі типовому малогумусному. Об’єктом слугували рослини сої сорту ‘Вентус’ (RR). Схема досліду включала контроль, оптимальну норму (864 г д. р./га), дробне внесення (864 + 648 г д. р./га) та підвищену норму (1728 г д. р./га). Параметри індукції флуоресценції хлорофілу (OJIP) визначали через 24–48 год після обробки з розрахунком F₀, Fm, Fv/Fm, Fv/F₀ та індексу продуктивності, а також оцінювали технічну ефективність гербіциду й урожайність насіння. Результати. Установлено, що всі варіанти застосування гліфосату забезпечили високий рівень контролювання бур’янів (85–97%). Показник Fv/Fm залишався в межах 0,93–0,94, що свідчить про відсутність незворотних пошкоджень фотосистеми II. Водночас підвищена норма (1728 г д. р./га) зумовила зниження середньої флуоресценції на 38,7% і найбільш виражене пригнічення фази I–P OJIP-кривої (−70,4%), що вказує на транзиторне порушення електрон-транспортного ланцюга. Найвищу врожайність (2,55 т/га, +22,0% до контролю) отримано за дробного внесення, яке поєднувало високу технічну ефективність (94,1%) із помірним рівнем стресу (20,5%). Застосування підвищеної норми, попри максимальний контроль бур’янів, забезпечило менший приріст урожаю через фізіологічне навантаження на рослини в критичний період органогенезу.