Мета. Встановити вплив варіантів основного обробітку ґрунту на забур’яненість посівів пшениці озимої в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводились в межах стаціонарного польового досліду кафедри землеробства та гербології на базі ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція». Схема досліду включала два фактори: фактор А – системи землеробства, фактор Б – варіанти основного обробітку ґрунту. Забур’яненість посівів визначали загальноприйнятими методиками. Результати. Встановлено, що в посівах пшениці озимої переважаючими були представники зимуючих та озимих видів бур’янів, зокрема Galium aparine, Capsella bursa pastoris, Viola arvensis, Papaver rhoeas, Vicia villosa та інші. Загалом, у структурі сегетальної рослинності переважали малорічні дводольні бур’яни. Чисельність багаторічних видів, таких як Cirsium arvense та Convolvulus arvensis зростала за мілкого (12–14 см) та поверхневого (6–8 см) обробітків ґрунту. Висновки. Порівнюючи способи обробітку ґрунту як фактор впливу на рівень забур’яненості та структуру бур’янового угрупування можна зробити висновок, що найефективнішою була оранка на 20–22 см (контроль), тоді як мілкий та поверхневий обробіток сприяли накопиченню насіння бур’янів у верхньому шарі ґрунту та подальшому формуванні тенденційно вищої забур’яненості посівів культури зі збільшенням частки багаторічних видів бур’янів. Видовий склад та структура бур’янового угрупування за чизельного обробітку (20–22 см) займали проміжні показники між оранкою та мілким обробітком ґрунту .

Ключові слова: основний обробіток ґрунту; пшениця озима; сегетальна рослинність; видовий склад бур’янів/