Мета. Розробити елементи технології вирощування міскантусу гігантського та визначити особливості формування продуктивності рослин за умови їхнього вирощування на маргінальних землях.

Методи. Польові, лабораторні. Дослідження проводили у 2019–2020 рр. на Білоцерківській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Схема досліду передбачала інокуляцію рослин міскантусу Азофосфорином (препарат на основі рістстимулювальних азотфіксувальних та фосфатмобілізувальних ґрунтових бактерій), застосування вологоутримувача та позакореневе підживлення стимулятором росту (Гумат калію (Гуміфілд) 50 г/га та Антистресант АміноСтар, 1,0 л/га).

Результати. Застосування адсорбенту позитивно вплинуло на проростання ризом міскантусу. В подальшому, на варіантах внесення Азофосфорину рослини міскантусу за біометричними параметрами були кращі, так як мікроорганізми, що входять до складу препарату забезпечують ефективну фіксацію азоту атмосфери та мінералізацію органічних фосфорвмісних сполук. Окрім прямого впливу на покращення мінерального живлення рослин препарат стимулював їхній ріст і розвиток за рахунок забезпечення біологічно активними речовинами (вітамінами, фітогормонами, амінокислотами, антибіотичними речовинами та ін.) підвищив стійкість рослин до стресів.

Висновки. Максимальні параметри врожайності міскантусу формувались за використання інокуляції та застосування вологоутримувача – 28,7–34,0 г/рослину. Застосування позакореневого підживлення дозволило отримати відмінності продуктивності рослин на рівні тенденційних змін, ніж закономірностей.