Формування високих врожаїв сої можливе лише в посівах з оптимальною щільністю стеблостою та добре розвиненими і рівномірно розподіленими на площі живлення рослинами. Значною мірою такі параметри соєвого агрофітоценозу досягаються за рахунок отримання своєчасних і дружних сходів та високих значень польової схожості і виживаності рослин впродовж вегетаційного періоду.

Метою досліджень було проаналізувати вплив удобрення та інокуляції насіння на динаміку густоти стояння та виживаність рослин сої в умовах Лісостепу правобережного.

Методи, що використовувались при виконанні досліджень: візуальний, кількісний та дисперсійний аналіз даних.

Результати. В середньому за 2013–2015 рр. польова схожість у сорту ʻВільшанка’ складала 85,3–92,2%, у сорту ʻСузір’я’ – 87,9–95,4%. Внесення фосфорних та калійних добрив у дозі P₆₀K₆₀ підвищувало схожість рослин, відповідно, на 1,2 та 1,1%. Дія азотних добрив залежала від їхньої дози та біологічних особливостей сорту. Доза азоту N₄₅ на фоні основного удобрення знижувала польову схожість у сорту ʻВільшанка’ на 3,9%, у сорту ʻСузір’я’ – на 4,2%. Бактеризація насіння фосфонітрагіном сприяла зростанню густоти сходів, відповідно, на 1,6 та 1,5 шт./м². На період збирання врожаю найбільші втрати в кількості рослин спостерігались на контрольних варіантах досліду, на яких у фазі господарської стиглості виживаність рослин становила у ранньостиглого сорту ʻВільшанка’ 89,0%, у середньостиглого сорту ʻСузір’я’ – 88,1%.

Висновки. Найвища польова схожість у сорту Вільшанка (92,0–92,2%), та сорту ʻСузір’я’ (95,0–95,4%) формувалась за умови передпосівної обробки насіння фосфонітрагіном та внесення мінеральних добрив у дозах P₆₀K_60, N₁₅P₆₀K₆₀, P₆₀K₆₀ + N₁₅. Бактеризація насіння та внесення N₃₀Р₆₀К₆₀ в основне удобрення і N₁₅ у підживлення у фазі бутонізації сприяє найвищій збереженості рослин сої впродовж вегетації – 95,2% у сорту ʻВільшанкаʼ та 94,7% – у сорту ʻСузір’я’.