У сучасних умовах зміни клімату, деградації ґрунтів та зростання попиту на екологічно чисту продукцію особливого значення набувають малопоширені культури, які поєднують в собі адаптивність до стресових умов вирощування та цінні поживні властивості. Однією з таких культур є гречка татарська (Fagopyrum tataricum Gaertn.) – маловідома, проте надзвичайно перспективна рослина, що належить до родини Гречкових.

На початку XVI–XVII століть гречку татарську почали вирощувати в Європі, на Кавказі та в Азії. Її висока стійкість до посушливих умов і здатність рости на менш родючих ґрунтах робили її особливо привабливою для сільського господарства в цих регіонах. В Україні вона здобула популярність – її вирощували як альтернативу звичайній гречці. Сьогодні ця культура вирощується переважно в гірських районах Китаю, Непалу, Бутану та Індії, де вона традиційно використовується як важлива продовольча культура. В Європі її культивують у Франції, Словенії та Італії, хоча площі посівів залишаються обмеженими через специфічні вимоги до умов вирощування та обмежений попит. У світі останніми роками спостерігається зростання інтересу до цієї культури через її високу стійкість до несприятливих умов, таких як холод, засуха та бідні ґрунти, що робить її перспективною для регіонів із змінами клімату.