Жимолость їстівна є однією з найбільш привабливих культур в аматорському садівництві. У промисловому садівництві вона може бути ефективною лише при закладанні насаджень високопродуктивними сортами української селекції (Гризодуб, 2002). Однак їх впровадження стримується відсутністю достатньої кількості високоякісного садивного матеріалу, яка зумовлена недосконалістю існуючих технологій його виробництва. Тому одним з найважливіших завдань сучасного розсадництва є удосконалення способів прискореного розмноження даної породи, серед яких провідне місце належить культурі тканин з наступним дорощуванням вкорінених мікропагонів до стандартних розмірів. Застосування методів розмноження in vitro виправдане і в сучасних умовах економічно ефективне, особливо стосовно ягідних культур (Ruzic, Lazic,2006), оскільки є оптимальним у вирішенні завдання оздоровлення рослин від комплексу патогенів, розмноження важковкорінюваних порід та масового розмноження генотипів рослин (Высоцкий, 1998; Бутенко, 1999). Для культури жимолості цей метод є недостатньо розробленим.