Розмір шрифту: 

Генетичне різноманіття культури в першу чергу визначає можливість селекційного покращення її сортів. Особливе значення це має для культур, які створені людиною і поширюються у виробництві короткий час. До них належить тритикале – нова зернова і укісна культура широкого спектру використання. Перші сорти тритикале були зареєстровані в другій половині ХХ сторіччя в Угорщині, Канаді, колишньому Радянському Союзі та ін. За півсторіччя тритикале розповсюдилось на п’яти континентах і щорічно вирощується на площі, що перевищує 4 млн. га. Разом з цим, це потребує створення нових сортів з високим рівнем продукційного процесу, адаптивністю до біотичних і абіотичних чинників, спеціалізованою якістю зерна і біомаси. Генетичною основою селекційних програм з тритикале виступають лінії та сорти місцевого та інорайонного походження первинної та вторинної структури, які залучаються переважно до внутрішньовидових схрещувань. Широко використовується також гібридизація з близькими родами – пшеницею та житом.