Розмір шрифту: 

Найкращі результати щодо введення в культуру тканин вівса (Avena sativa L.) та індукції калюсоутворення досягнуті при застосуванні як джерел експлантів незрілих зародків вівса (Rines, 1981; Bursun, 2001). На території України дослідження в галузі біотехнології вівса майже не проводились. Використання в селекційному процесі сомаклональних варіантів, отриманих шляхом ембріокультури, дозволяє суттєво розширити генетичну варіабельність експериментального матеріалу. Мета дослідження – вивчити спроможність до каллусогенезу і регенераційний потенціал різних генотипів вівса в культурі in vitro зрілих та недозрілих зародків вівса. Рослинний матеріал вирощували на польових ділянках Верхняцької дослідно-селекційної станції. Біотехнологічні дослідження проводили в лабораторії культури тканин СГІ – НЦНС. У дослід залучали по 200 зрілих та 100 недозрілих насінин на генотип. Зріле насіння очищували від приквітків (плівчасті форми) і стерилізували. Для індукції калюсу зрілі та недозрілі зародки видаляли з насіння і поміщали у банки (200 мл) щитком вгору на середовище МS із 60 мг/л сахарози, 2,4-Д (2 мг/л, 4 мг/л, 6 мг/л), по 400 мг/л глютаміну та проліну, 8 г/л агару. Інкубували експланти за 25°C 21 день у темряві. Надалі, отримані калюси переносили на середовище MS без гормонів (20 мг/л сахарози) для регенерації. Укорінені паростки заввишки 10-12 см адаптували до умов ex vitro.