Розмір шрифту: 

Для отримання високих і стабільних урожаїв зерна кукурудзи в Україні важливим є зведення до мінімуму втрат, викликаних ураженням рослин хворобами. В умовах зменшення генетичного різноманіття кукурудзи запобігання розвитку епіфітотій вимагає підвищення ефективності імунологічних досліджень, адже обмеженість генофонду вихідного матеріалу прискорює процес пристосування патогенів, появу більш вірулентних рас і екологічних популяцій. Пріоритетним напрямом наукових досліджень є створення стійкого до збудників хвороб генетично різноякісного вихідного матеріалу. Метою наших наукових досліджень є добір селекційно цінного вихідного матеріалу кукурудзи за стійкістю до ураження основними хворобами в умовах Закарпаття. Випробування самозапилених ліній кукурудзи (Zea mays L.) власної селекції проводили у 2013-2015 рр. на провокаційному інфекційному фоні. Визначали рівень стійкості зразків до ураження стебловими і кореневими гнилями (Fusarium moniliforme J. Sheld і інші), північним гельмінтоспоріозом (Setosphaeria turcica (Luttr.) K.J. Leonard&Suggs.), летючою і пухирчастою сажками (Sphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P. Clinton, Ustilago zeae (Beckm.) Unger). На основі отриманих результатів сформовано ознакову колекцію самозапилених ліній кукурудзи за стійкістю до ураження хворобами (запит № 336 від 20 жовтня 2015 року), до якої ввійшли 94 самозапилені лінії кукурудзи селекції Закарпатської ДСГДС 3 підвидів за 10 ознаками 64 рівнями їх прояву. Уперше визначено 16 зразків-еталонів різного ураження рослин кукурудзи стебловими і кореневими гнилями, північним гельмінтоспоріозом, летючою і пухирчастою сажками в умовах Закарпаття, що дозволило на високому рівні достовірності провести ідентифікацію вихідного матеріалу за стійкістю до ураження хворобами.