Розмір шрифту: 

Посуха є одним з важливіших абіотичних стресів, що призводить до значних втрат врожаю сільськогосподарських культур, в т.ч. кукурудзи (Zea mays subsp. mays L.). Глобальна зміна клімату проявляється й в тому, що посухи стають більш частішими та шкодочинними, особливо на півдні України – в регіоні, який взагалі традиційно вважається зоною ризикованого землеробства. Так, умови 2015 року були унікальними, бо поєднували три види посухи – ґрунтову, атмосферну та гідрологічну. Загальна мета селекції на посухотолерантність - максимальна реалізація потенціалу врожайності та скорочення розриву між потенціалом врожайності і врожайністю за дією стресу. Тому актуальним є прискорення селекційного процесу створення посухотолерантних генотипів кукурудзи шляхом маркер-супутнього добору (Marker Assisted Selection, MAS). Це, в свою чергу, вимагає вивчення генетичних ресурсів кукурудзи за генами, асоційованими з посухо- та жаротолерантністю. Посухотолерантність - комплексна ознака, яка контролюється багатьма генами, маніпулювати якими можливо шляхом традиційної селекції, добору за молекулярними маркерами або генної трансформації. За останнє десятиліття ідентифіковано багато генів, що мають значення для забезпечення посухотолерантності, зокрема, гени, що кодують протеїни теплового шоку та шаперони, сигнальні молекули, транспортери, фактори транскрипції та ін. Найважливішою умовою отримання високого врожаю зерна, особливо в умовах посухи, є потужна глибокопроникаюча коренева система, тому першим етапом наших досліджень є біоінформатичний та молекулярно-генетичний аналіз поліморфізму генів архітектури кореневої системи (Root System Architecture).