Розмір шрифту: 

Основними напрямками досліджень є поглиблене вивчення зразків круп’яних культур в зрошуваних умовах півдня України з метою формування колекцій та впровадження їх у селекційні програми. В Інституті рису в колекційному розсаднику було висіяно 49 зразків нуту, які вивчали в умовах краплинного зрошення, в тому числі з України, Ізраїлю, Узбекистану, Молдови, Чехії, Грузії, Туреччини, Канади та ін. Для всіх груп стиглості за стандарт був взятий районований сорт Красень. Колекційні зразки нуту розподілені на два підтипи за крупністю насіння: “крупно насінні” (маса 1000 насінин 250-350 г) та “дрібнонасінні” (50-150 г відповідно). В межах кожного підтипу були виділені зразки нуту за тривалістю вегетаційного періоду: ранньостиглі, середньо- та пізньостиглі. Тривалість періоду вегетації становила 91 – 112 діб. Маса 1000 насінин у вивчених зразків відрізнялася досить суттєво: 78,3 г у підтипу “дрібнонасінні” та 233,2 г у підтипу “крупно насінні”. При цьому мінливість маси 1000 зерен у “дрібнонасінних” була середньою (17,3%), а “крупно насінних” високою (26,4%). За кількістю насінин у бобі переважав підтип “дрібнонасінні”, у якого відмічено величину показника на рівні 1,1 шт. проти 0,9 шт. у підтипу “крупнонасінні”. Мінливість ознаки коливалася в межах від середньої 15,3% у підтипу “крупнонасінні” до високої 24,9% у підтипу “дрібнонасінні”. Рослини нуту підтипу “дрібнонасінні” характеризувалися коротким стеблом 49,0 см, порівнюючи з підтипом “крупно насінні” – 88,1см при амплітуді коливань ознаки на рівні 38,2-55,5см проти 52,4-112,6см відповідно. За ознакою кількості бобів на рослині також переваги мав підтип “крупнонасінні” (32,3 шт. проти 26,3 шт. у підвиду “дрібнонасінні”). При цьому спостерігалася досить широка амплітуда граничних значень ознаки у межах обох підтипів нуту (18,3-34,3 та 10,0-67,0 шт. відповідно). За кількістю насінин на одній рослині переважав підтип “крупнонасінн.” (30,6 шт. проти 26,6 шт. у “дрібнонасінних” форм) при граничних значеннях ознаки у обох вивчених підтипів у межах 20,5-32,6 та 9,4-63,6 шт. відповідно. Висота прикріплення нижнього бобу у обох вивчених групах зразків нуту була приблизно на одному рівні (18,6-19,1см), як і мінливість ознаки (20,4-20,7 %). Продуктивність рослини у вивчених підтипів нуту суттєво відрізнялася. Зокрема, найбільш високі показники ознаки спостерігалися у групи сортів “крупно насінні” (6,8 г проти 2,1 г у підтипу “дрібнонасінні”). Фенотипова мінливість за комплексом ознак, які вивчалися, була високою серед двох підтипів (V=24,6 - 36,9%), причому група “крупнонасінні” характеризувалася більшим різноманіттям форм, порівнюючи з підтипом “дрібнонасінні”.