Розмір шрифту: 

Стратегія селекції на стійкість до хвороб та шкідників охоплює різні напрями, об’єднання яких у послідовних етапах селекційного процесу забезпечує відтворення технологічної схеми створення вихідного матеріалу. Первинним при цьому є спостереження за мінливістю патогенного комплексу найбільш поширених у регіоні збудників хвороб та шкідників, створенні на базі виділених збудників хвороб інфекційних фонів, а за їх застосуванням – виявлення стійких до основних хвороб та шкідників форм польових культур у перший рік вивчення, визначення збереження стійкості попередньо виділених форм і виявлення джерел зі стабільною стійкістю до шкідливих організмів на наступний рік, залучення у схрещування для визначення їх донорських властивостей на третій рік, вивчення генетичної цінності, характеру успадкування і виділення донорів для впровадження новоствореного матеріалу в селекційні програми. Стійкість колекційного матеріалу вивчали загальноприйнятими мікологічними, фітопатологічними, ентомологічними та селекційно-генетичними методами в лабораторії імунітету рослин до хвороб та шкідників Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН в умовах інфекційних та провокаційних фонів до 24 видів патогенних організмів, а саме: пшениці озимої та ярої, ячменю ярого – до листкових (борошнистої роси, бурої іржі, септоріозу, гельмінтоспоріозних плямистостей), сажкових хвороб; ярих колосових культур – до внутрішньостеблових шкідників; гороху – до фузаріозної кореневої гнилі, аскохітозу, горохової плодожерки та зерноїда; сої – до фузаріозу, бактеріозу, акацієвої вогнівки; кукурудзи – до летючої та пухирчастої сажок, фузаріозної стеблової гнилі, фузаріозу качана та стеблового кукурудзяного метелика; соняшнику – до фомопсису, сірої, сухої та вугільної гнилей, несправжньої борошнистої роси, фомозу.