Незважаючи на зростаюче значення тритикале у світі, прогресивне розширення площ посіву культури та активне створення нових його сортів, тритикале в Україні залишається бути «нішовою» культурою з невизначеними напрямами технологічного використання зерна. Такий статус культури тритикале в Україні є особливо недоречним, якщо взяти до уваги рівень виробництва зерна тритикале у сусідніх з нами країнах таких як Польща (5,3 млн. тон) і Білорусь (2,0 млн. тон).

Якщо порівнювати сучасні сорти тритикале з сучасними сортами пшениці, то можна упевнено сказати що тритикале переважає пшеницю (або їй не поступається) практично за всіма головними агрономічними характеристиками, особливо такими як морозо/зимостійкість та стійкість до грибних захворювань, де пшениця культурі тритикале вочевидь не рівня. Тритикале переважає пшеницю також за урожаєм зерна (як фактично, так і потенційно) та комплексом характеристик його біологічної (харчової і кормової) цінності (вміст незамінних амінокислот, розчинного білка, мінералів) і поступається пшениці лише за виходом білого борошна та об’ємом хліба. Однак, дані клінічних досліджень у галузі сучасної нутриціології свідчать про те, що великий об’єм пшеничного хліба з точки зору його біологічної цінності є скоріше недоліком, аніж перевагою. То ж питання про те, чому культура тритикале, яка ні в чому не поступається пшениці, але належить у нас до категорії «нішових», можна розцінювати не інакше як прикрий нонсенс аграрної держави Україна.