Наукові конференції України, V Міжнародна науково-практична конференція «СВІТОВІ РОСЛИННІ РЕСУРСИ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ»

Розмір шрифту: 
Частоти алелів мінорного локусу Gli-a3 в групах українських сортів пшениці м`якої озимої і асоціації з його участю
Н. О. Козуб, І. О. Созінов, Я. Б. Блюм

Остання редакція: 2019-07-17

Тези доповіді


Основними запасними білками зерна пшениці є гліадини і глютеніни, що складають біля 80 % від загального білка зерна (Созінов, 1985). Гліадини – мономерні спирторозчинні білки, які за рухомістю при електрофорезі в кислому середовищі розділяються на альфа-, бета-, гамма– і омега-гліадини. Гліадини пшениці м’якої кодуються шістьма основними локусами Gli-А1, Gli-B1, Gli-D1, Gli-A2, Gli-B2 і Gli-D2, розміщеними дистально на коротких плечах хромосом 1 і 6 гомеологічних груп та низкою мінорних локусів, розміщених на коротких плечах хромосом 1 гомеологічної групи, Gli-A3, Gli-B3, Gli-A4, Gli-D4, Gli-A5, Gli-В5, Gli-D5, Gli-A6 (McIntosh 2013). Мінорний локус Gli-A3 був вперше ідентифікований Т.О. Собко (1984) і прокартований на відстані 31 % рекомбінації від Gli-А1. Пізніше було виявлено, що частота рекомбінації між локусами Gli-A1 i Gli-A3 може варіювати від 20 до 35 %, залежно від комбінації схрещення (Metakovsky et al. 1996). Вважається, що цей локус кодує один омега-гліадин, і на даний час було відомо чотири алелі: ‘a’, ‘b’, ‘c’, що відрізняються за рухомістю омега-гліадина на електрофореграмі, та d (нуль-алель). Цей локус є зручним додатковим маркерним локусом, оскільки його алелі можуть бути ідентифіковані одночасно з ідентифікацією алелів основних гліадинових локусів при аналізі однієї й тієї ж електрофореграми. Метою нашої роботи був аналіз частот зустрічання алелів локусу Gli-A3 у різних груп українських сортів пшениці м`якої озимої.


Full Text: PDF