Сортотип – це група сортів, що поєднані за схожістю морфологічних, біологічних та господарських ознак. У дині звичайної сортотипи вирізняють за особливостями стиглого плоду: розмір, форма, забарвлення шкірки та темпи його зміни за достигання, наявність коркового утворення й боріздок, строки стиглості. Цікавою особливістю щодо сортів дині є те, що в кожній країні існують свої смаки і пріоритети щодо споживання її плодів, і як наслідок, місцевий перелік сортотипів. Певні труднощі щодо диференціації сортів дині виникають через те, що всі різновиди вільно схрещуються між собою, утворюючи грандіозне різноманіття форм, які поєднують в собі особливості обох батьків, тим самим продукуючи і нові сортотипи.

Формування сортотипу починається від створення найбільш типового сорту, який, зазвичай, є одним з батьків подальших представників групи. У світі існує дуже велика кількість відомих сортотипів, а їхня назва забезпечує споживачеві релевантність вибору. В Реєстрі сортів рослин на 2019 р. пропонується досить широкий перелік світового різноманіття дині. Так, сортотип Канталупа, традиційний для американських країн, має плоди сірого забарвлення з боріздками, густою сіткою та оранжевою соковитою м’якоттю. До нього відносяться гібриди ‘Каріббіан Кінг F₁’, ‘Каріббіан Голд F₁’, ‘Супер Стар F₁’ та ‘Еміненза F₁’ від чотирьох крупних гравців селекційного ринку. Французький сортотип Шаренте (‘Сіньоль F₁’, ‘Агустіна F₁’) відрізняють округлі плескаті плоди невеликого розміру з сегментованою поверхнею кремового відтінку. Іспанські сортотипи Бранко (‘Портоальто F₁’) та Пієль де Сапо (до прикладу, ‘Рікура F₁’, ‘Бравура F₁’, ‘Іберіко F₁’, ‘Джабалон F₁’), дещо незвичні через зелене забарвлення шкірки стиглого плоду та мають щільну білу м’якоть. Сорти інтенсивно жовтого кольору, гладенькі, круглі та еліптичні поєднані у сортотипи Галія (‘Мірелла F₁’, ‘Джукар F₁’) та Жовта канарська (найбільш показові представники – ‘Бабор F₁’ та ‘Дукрал F₁’).