Наукові конференції України, V Міжнародна науково-практична конференція «СВІТОВІ РОСЛИННІ РЕСУРСИ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ»

Розмір шрифту: 
Біоекологічна безпека вирощування щириці (Amaranthus L.)
О. Л. Андрущенко

Остання редакція: 2019-07-18

Тези доповіді


Культивування нових, нетрадиційних рослин, часто cупроводжується їх натуралізацією. Проникнення таких рослин у природні угруповання є небажаним явищем. Щириця (Amaranthus L.), що зустрічається на території України як у природі, так і в культурфітоценозах, та часом вирощується без урахування видових та формоспецифічних біологічних властивостей має ряд застережень щодо її використання

Рід щириця нараховує понад 60 видів, що мають виразні морфологічні, фізіологічні та біохімічні відмінності. Серед них є як види з високою екотопологічною активністю (Amaranthus retroflexus L., A. albus L., A. blitoides S.Watson та ін.), так і менш здатні до натуралізації (A. paniculatus L., A. caudatus L., A. hypochondriacus L., A. mantegazzianus Passer.). Види першої групи характеризуються тим, що мають насіння із фізиологічним спокоєм, і це забезпечує рослинам здатність зберігати значний насінний фонд у ґрунті впродовж тривалого часу. Дана властивість робить вище згадані рослини активними забур’янювачами. Друга група видів використовується в культурі, їх насіння не має вираженого гальмування проростання. Проте існують відмінні властивості навіть в межах одного виду.


Full Text: PDF