Важливу роль у стабілізації виробництва зерна озимих зернових культур відіграє сорт. Для одержання якісної продовольчої сировини цінною ознакою зерна є його здатність не проростати в період повної стиглості за дощових умов у передзбиральний період. Тому поглиблене й комплексне вивчення цієї проблеми є актуальним як у теоретичному, так і практичному плані. Щорічно в світі через проростання зерна в колосках на корені й у валках втрачається від 30 до 50% врожаю. Проростання зерна в колосі є наслідком порушення періоду спокою у зерні, що дозріває. Це, в свою чергу, приводить до активації фізіологічних процесів і початку розвитку зародка. Період спокою в дикорослих видів еволюційно виник як механізм захисту проти несприятливих чинників. Відбір людиною культурних рослин за енергією проростання зерна призвів до більшої чутливості його до впливу чинників, які провокують порушення періоду спокою [1].

Проростання зерна різко погіршує хлібопекарські та посівні якості зерна тритикале, жита та пшениці [2–4]. Якщо в партії насіння міститься багато пророслих зерен, то посівні якості знижуються, відбувається розпад клейковини, білків і ліпідів. Хліб з пророслого зерна виходить малого об’єму, м’якуш щільний, липкий, не має пружності тощо. Важливим рішенням цієї проблеми може стати розробка надійних методів добору селекційного матеріалу, стійкого проти проростання зерна на корені. Для дослідження було залучено зерно 15 нових   18 ліній і сортів, створених в умовах Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН і навчальнонаукового дослідного центру Білоцерківського національного аграрного університету.