Картопля в Україні, як і в світовому землеробстві, є однією з найважливіших сільськогосподарських культур. Бульби картоплі за напрямами використання мають різнобічне значення: продовольче, технічне та сировинне. У Бразилії та США цю культуру широко використовують для виробництва біоетанолу, який на відміну від нафти, є одним із засобів використання поновлюваних джерел енергії, що отримують із сільськогосподарської сировини. Також відомо, і це знайшло широке використання, що з 1 т бульб картоплі вихід спирту становить у середньому 120 л [1].

За обсягами виробництва картоплі Україна посідає п’яте місце після Китаю, Росії, Індії та США. Проте серед виробників цієї культури врожайність бульб в Україні залишається низькою (у 2007 р. – 13,1 т/га), тоді як в Голландії вона складає 44,4 т/га, Німеччині − 42,1, Білорусії – 21,2 т/га [2]. Природний потенціал України з її родючими грунтами є значним, а це свідчить, що резерви до істотного підвищення врожайності та валових зборів бульб картоплі залишаються великими. Перш за все це застосування органічних і мінеральних добрив. Разом з тим, останніми роками органічних добрив практично немає, а мінеральні мають високу вартість, отож використовувати їх доцільно з найбільш високою ефективністю та окупністю. Одним з таких елементів та способів може стати застосування їх локально. Дослідженнями встановлено, що за такого способу окупність добрив значно зростає [3]. Однак, за зменшених доз внесення добрив, останніми роками ефективно використовувати стимулятори росту, або рістрегулюючі речовини [4, 5].