Розмір шрифту: 

За потреби у вирішенні нових важливих завдань із захисту рослин, та із зростанням чи не з кожним днем екологічних вимог до виробництва сільськогосподарської продукції, нині все більше уваги приділяється біологічним методам, як основному стратегічному еколого-біологічному заходу контролю шкідливих організмів у сучасних агробіоценозах. Домінування у структурі застосування методів в інтегрованих системах захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів хімічних методів, з усіма його негативними сторонами, головними з яких є порушення рівноваги в біоценозах (поява нових шкідників, знищення дикої та корисної ентомофауни), появи популяцій комах стійких до інсектицидів (розвиток резистентності), обумовлює необхідність форсованих темпів розвитку раціональних біологічних методів та, зокрема, втілення в практику захисту рослин принципу «живого проти живого», вивчення можливостей використання природних ворогів (хижаків, паразитів та антагоністів) небажаних для людини видів шкідливих організмів. Останнім часом, стрімких темпів розвитку набирає особливий напрям у сучасній нематології пов'язаний з розробкою методів біологічного контролю шкідників за допомогою нематод – патогенів комах. Список ентомопатогенних видів нематод досить об’ємний (близько 300), проте лише для частини із них проводять серйозні дослідження. За прогнозами спеціалістів із захисту рослин, у недалекому майбутньому, одне з найважливіших місць серед біологічних заходів для контролю чисельності сільськогосподарських шкідників займуть біопрепарати на основі ентомопатогенних нематод (ЕПН) родів Steinernema і Heterorhabditis (Nematoda: Rhabditida).