Розмір шрифту: 

Соя (Glycine max (L.) Marril) є цінною продовольчою і кормовою культурою та посідає провідне місце серед зернобобових культур. Її вирощують більш ніж у сорока країнах світу. Враховуючи стрімке розширення посівних площ та зростання кількості сортів сої вітчизняної та зарубіжної селекції актуальним є розробка ефективних методів аналізу генетичного різноманіття, що дадуть можливість диференціювати сорти та виявляти їх генетичну спорідненість. Найзручнішими для опису генотипів є молекулярно-генетичні маркери, тобто запасні білки, ізоферменти і поліморфні фрагменти ДНК. На сьогодні розвиток знань про організацію геному, дозволяє використовувати для досліджень поліморфізму клас повторювальної ДНК, яка складає суттєву частину геному еукаріот та локалізована у всіх хромосомах. Дослідження останніх десятиліть свідчать про доцільність використання молекулярних маркерів на основі поліморфізму мікросателітних послідовностей ДНК або SSR (simple sequence repeats) для диференціації та ідентифікації сортів рослин. Метою було дослідити молекулярно-генетичний поліморфізм сортів сої різного походження для створення маркерної системи з високою диференційною здатністю, придатної для їх ідентифікації та з використанням отриманих даних як додаткового методу визначення відмінності та однорідності сортів.