Стійкість до абіотичних чинників сортів озимих культур, що вирощуються в Україні, значною мірою обумовлює рівень їх урожайності та її стабільності за роками, оскільки лише за цієї умови можлива реалізація потенціалу урожайності, зумовленого генетикою сорту.

Нестабільність погодних умов, викликаних змінами в кліматі, які спостерігаються в останні десятиріччя, як у вегетаційний період, так і під час вимушеного спокою, ставлять вимоги до створення сортів озимих зернових культур, адаптованих до низьких та високих температур, водного дефіциту, успішна селекція яких неможлива без ретельного дослідження рівня стійкості як селекційного матеріалу, так і залучення до селекційного процесу джерел високої продуктивності, не знижуючи при цьому їх стійкість. Проведення скринінгу сортів та селекційного матеріалу за стійкістю до гіпотермії, гіпертермії та зневоднення, встановлення закономірностей формування рівня адаптивності в сортів озимих зернових культур, виділення джерел високої стійкості і створення ознакових колекцій озимих зернових культур є актуальними за інтродукції нових зразків озимих зернових культур та залучення їх до селекційного процесу. Нашими розробками в минулі роки було визначено підходи до методик формування, створення та поповнення колекцій озимих зернових культур за морозостійкістю та зимостійкістю, які б сприяли створенню сортів озимих зернових культур для розширення ареалу їх вирощування.

Однак, незважаючи на підвищення середньорічної температури в останні десятиліття, для багатьох країн світу актуальність проблеми холодо- та морозостійкості рослин не тільки не знижується, а й зростає. Зимові відлиги, що чергуються з раптовими морозами, спричиняють ушкодження рослин і призводять до зниження їхньої продуктивності.