Успіх практичної селекції значною мірою залежить від генетичного різноманіття вихідного матеріалу. Загальновідомо, що спадковий потенціал господарсько-цінних ознак має певні обмеження, і для отримання реальних результатів селекція вимагає його розширення. За допомогою інтрогресивної гібридизації до геному пшениці переносяться нові гени від її дикорослих родичів або інших культурних видів Triticeae. Один із шляхів розширення генетичного різноманіття вихідного матеріалу пшениці м’якої Triticum aestivum L. з метою збагачення його важливими ознаками і властивостями - використання генетичного потенціалу видів-родичів пшениці, які мають високий рівень поліморфізму за комплексом цінних господарських ознак.

У пшениці описано понад 68 різноманітних транслокації, що несуть гени стійкості проти хвороб та шкідників. Серед комерційних сортів пшениці з чужинним генетичним матеріалом найбільшого розповсюдження набули 1BL/1RS та 1AL/1RS транслокації. Виявлення сортів озимої пшениці м’якої з житніми транслокаціями та застосування їх у селекційних програмах - важливий етап у створенні нового вихідного матеріалу з поліпшеними цінними господарськими ознаками. До теперішнього часу найбільш поширеними є сорти пшениці м’якої, що несуть пшенично-житню транслокацію 1BL/1RS і меншою мірою - 1AL/1RS. Коротке плече хромосоми 1R жита (Secale cereale L.) містить гени, що підвищують адаптивність м’якої пшениці. Плече хромосоми жита у складі транслокації 1BL/1RS поширене у більш ніж 650 сортах пшениці м’якої. Основне джерело 1BL/1RS транслокації у сучасних сортів пшениці м’якої - створена німецьким ученим Г. Рібезелем (G. Riebesel) лінія Riebesel 47-51 з транслокацією від жита сорту Petkus (2х). Сорти краснодарської селекції Аврора і Кавказ стали батьківськими формами для багатьох сортів світової селекції з цією транслокацією.