Розмір шрифту: 

Олійний соняшник як технічна культура завдячує своєю появою, у першу чергу, українським селекціонерам. На Харківській селекційній станції (нині – Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН) цілеспрямована наукова робота з селекції соняшнику ведеться з моменту організації станції (1908). Саме тут Б.К. Єнкен (1883 – 1943) створив перші сорти соняшнику вітчизняної селекції Зеленка 76 і Харківський 22-82 [1]. З 50-х рр. ХХ ст. інститут став першою в Україні установою, де було започатковано вивчення цитоплазматичної стерильності соняшнику та дослідження з гетерозисної селекції цієї культури, спрямовані на створення гібридів (дослідження рослин для використання їх в селекції на гетерозис розпочато В.Г. Вольфом) [2], А.Д. Гуменюком у 70-х рр. 30  ХХ ст. створено низку високоолійних сортів із вмістом олії в насінні 55– 59% [3], а гібриди соняшнику, створені за останні 20 років під керівництвом академіка НААН В.В. Кириченка, дозволили налагодити систему насінництва, що дає можливість щорічно виробляти до 5 тис. т насіння для посіву гібридів першого покоління F1 на площу до 1 млн. га [4]. Можна з упевненістю констатувати, що на теперішній час Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН де-факто є національним науковим центром з селекції соняшнику.