Сучасна українська історіографія активно вивчає питання економічного розвитку Запорозької Січі, зокрема, періоду кошового отамана П. Калнишевського. Серед дослідників даної проблеми слід виокремити О. Апанович, В. Голобуцького, Г. Коцур, О. Мірущенка, В. Нечитайла, О. Олійника та ін. [2].

У фундаментальній монографії В. Нечитайла [3] окремий розділ присвячений виникненню господарства фермерського типу в добу козаччини. Автор переконливо доводить значимість хутора-зимівника, найефективнішої форми виробництва, як основи економічної структури Запорозької Січі, що відповідав вимогам її демократичного устрою. Саме в часи, коли керманичем Січі був П. Калнишевський (1762, 1765–1775), хутори-зимівники стають справжніми фермами – багатогалузевими або спеціалізованими [3, с. 93].  Завдяки П. Калнишевському утверджувалося нове економічне мислення, формувалася унікальна хліборобська культура. Відбувалося активне заселення Запорожжя, засновувались нові козацькі хутори, зростала їх чисельність, густота розміщення, кількість будинків. Описуючи розвиток тваринництва та рільництва, автор наводить цілий ряд прикладів з господарської діяльності П. Калнишевського, акцентує увагу на селекційній роботі, попиті на коней, вирощених на заводах кошового.