Розмір шрифту: 

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. товариства сільського господарства різних губерній Російської імперії все частіше розглядаючи та обговорювали питання організації дослідних установ для вивчення раціонального веденні сільського господарства. Воно потребувало нових знань стосовно використання високоякісного насіння, стійких проти хвороб сортів сільськогосподарських культур. Харківська селекційна станція стала однією з перших громадською установою, яка ставила завдання поліпшення місцевих сортів до різних кліматичних умов. Питання відкриття станції розглядався декілька років. Із 1908 р. на кошти Департаменту землеробства і Харківського губернського земства Комітет розпочав роботу з влаштування та обладнання станції. Тоді ХТСГ оголосило конкурс на посаду директора новозаснованої Харківської сільськогосподарської дослідної станції. Після голосування було обрано колишнього директора Ново-Олександрівського інституту сільського господарства і лісівництва – професора П.В. Будріна, який керував роботою до 1913 р. З перших днів існування станції віг брав активну участь в її облаштуванні та забезпеченні обладнанням. Його помічниками буди Б.К. Енкен і В.Я. Юр’єв. Протягом першого року розглядалися питання будівництва корпусів та приміщень, будинку для робітників станції. Також за дорученням комітету станції Петро Будрін відвідав Херсонське та Полтавське дослідні поля, Шатилівську сільськогосподарську дослідну станцію, наукова діяльність яких вже нараховувала понад десять років. Результати відрядження буди опубліковані у науковій статті «Херсонское и Полтавское опытные поля и Шатиловская опытная станция». Базуючись на досвіді деяких станцій П.В. Будрін запропонував вивчити чотирипільну сівозміну в умовах Харківщини, додатково вивчити адаптовані для цієї зони технічні під’їзди, включаючи питання обробітку землі. Науковцем започатковано сортове випробування нових сільськогосподарських рослин.