Розмір шрифту: 

Методом історико-наукового аналізу в контексті суспільно-політичних трансформацій часів національних революцій та перших років радянської влади на українських землях вдалося дослідити роль та місце економічного фактору у сільськогосподарському виробництві України, хоч проблема ця не є новою. В імперській сільськогосподарській літературі (до подій 1917 р.) відносно визначення «сільське господарство» – як науки, так і промисловості, існувала крайня «неясність й заплутаність». Наприклад, відомий аграрний дослідник П.М. Преображенський (1817–1900) у його праці щодо курсу сільського господарства допускав «відмінність» між сільським господарством та сільськогосподарським промислом, бо під сільським господарством він розумів науку, під сільськогосподарським промислом – землеробську практику, а сільськогосподарська промисловість – мислилася ним в отриманні доходу від поземельного маєтку за допомогою ринкових засобів. Втім, за думкою професора С.М. Богданова (1859–1920), до терміну «сільське господарство» відносили дослідження усіх явищ, які мали інтерес у сільськогосподарському відношенні. Такий «подвійний» характер цього явища, свідчив професор, з одного боку – фізичний (у широкому сенсі слова), тобто явищ природи загалом, з іншого – економічний, за яким слугувало розподілення агрономії на два великих відділка: техніку сільського господарства, тобто вивчення фізичних процесів у сільському господарстві, й, по-друге – сільськогосподарську економію, тобто вчення про економічну сторону сільськогосподарського виробництва [2].