Завдяки розвиткові цукроваріння та аграрній кризі кінця 1880-х – початку 1890-х рр., яка позначилася на продуктах рільництва надзвичайним зменшенням цін через конкуренцію американського збіжжя, з приватної ініціативи  для створення кращих видів насіння та способів обробки ріллі були створені дослідні станції та поля. Капіталістичний розвиток сільського господарства, спеціалізація низки поміщицьких господарств на вирощуванні цукрового буряка, пшениці та різних технічних культур викликали потребу в дослідницьких установах, які б сприяли перенесенню досягнень науки в сільськогосподарське виробництво. У другій половині ХІХ ст. в губернії поля цукрових плантацій засівали в основному закордонним насінням, яке в місцевих кліматичних умовах давало низькі врожаї. Виникла потреба в покращенні наявних сортів та виведенні нових. З цією метою створювалися дослідні поля, організовувалися селекційні станції та агрохімічні лабораторії. У числі перших джерела називають селекційну станцію поміщика Старорипінського в с. Карабчіїв Кам’янецького повіту (1878), станції Браїлівської економії поміщиків Раллі і Калиновської, Валькова у Вінницькому повіті. Великою популярністю користувалося насіннєве господарство барона Мааса, розташоване в селах Деребчин, Стрельник, Велика Русава, Єфимівка і Лопатинці Ямпільського повіту. З 1885 р. селекційна робота проводилася в маєтку «Марилін» поміщика Букраби в с. Жуківці Вінницького повіту, функціонувало Плисковецьке дослідне поле графа Тишкевича, поле і дослідна станція князя Трубецького в с. Плоті Балтського повіту [2, с. 3–15].

У 1890 р. було створене насіннєве господарство Єловіцьких у с. Баштанки Ольгопільського повіту. У Летичівському повіті діяли дослідне поле і селекційна станція товариства цукрових заводів «Сев» М. Баранецького та І. Орловського. Значні репродукційні роботи з насінням цукрового буряка проводилися на плантаціях Чечельницького цукрового заводу, товариства Степанівських і Ялтушевських цукрових заводів, розташованих на території Брацлавського, Вінницького і Могилівського повітів [3, с. 19].