Напередодні Другої світової війни в УРСР функціонувала розгалужена система науково-дослідних установ. Харків був одним із найбільших у республіці наукових центрів. Поряд зі значною кількістю спеціальних вишів, тут зосереджувались НДІ та лабораторії, дослідні станції тощо. Домінуюча роль Харкова в науково-дослідній роботі здійснювалась у галузі промисловості та сільського господарства. На 17 листопада 1941 р. вона нараховувала близько 50 інститутів, які входили до системи УАН (Фізико-технічний інститут, Інститут чорної металургії та Інститут енергетики) та знаходились у веденні окремих відомств. Усі установи були оснащені цінною апаратурою, а деякі з них мали комплексне дослідницьке устаткування.

За часів фашистської окупації, військовими комендатурами у період 1941–1942 рр. створювались міські управи, які виконували роль допоміжних німецьких органів місцевого управління та мали різну організаційну структуру. За наказами німецьких керівників структура міських управ зазнавала постійних реорганізацій. Так, при Харківській міській управі (ХМУ), згідно з наказом від 12 листопада 1941 р., було створено Комітет науково-дослідних інститутів Харкова (КНДІ), який мав за мету: встановити наявний стан усіх НДІ, які обслуговували промисловість, сільське та комунальне господарство. Комітет входив до складу ХМУ як самостійний відділ. Штат КНДІ складався з: голови та членів комітету, обслуговуючого персоналу та уповноважених членів комітету по окремих інститутах. Голова і члени КНДІ призначались ХМУ, уповноважені рекомендувались головою комітету та затверджувалися міською управою.