Остання редакція: 2019-08-29
Тези доповіді
До перспективних культур степової зони України належить горох, який має дуже високу ступінь утилізації врожаю та продуктів метаболізму рослин. Збалансоване сполучення білково-вуглеводного комплексу, біологічно активні та мінеральні речовини роблять горох цінним джерелом харчового білка, вихід якого з 1 га посівів досягає до 300 кг. Зерно гороху містить від 16 до 34% білка, до 54% вуглеводів, 1,6% жиру, понад 3% зольних речовин. Білок гороху є повноцінним за амінокислотним складом і засвоюється в 1,5 рази краще, ніж білок пшениці. В ньому міститься 4,6% лізину, 11,5% аргініну, 1,2% триптофану (від сумарної кількості білка), тоді як у складі білка пшениці тільки 2,3% лізину та 3,6% аргініну. Горох широко вживається в їжу у вигляді різноманітних продуктів харчування, які характеризуються приємним смаком і високою поживністю.
Горох – невибаглива до тепла культура, проте в період формування зерна йому необхідна температура близько 25°C. У посушливих умовах Південного Степу він різко знижує урожай – опадають квітки, зменшується озерненість бобів і маса 1000 насінин, що є проявом термічного стресу, тому, на думку багатьох вітчизняних вчених, його також доцільно вирощувати на зрошуваних землях, утримуючи вологу ґрунту на рівні 70% НВ. Слід відзначити, що надмірне зволоження також негативно впливає на продуктивність гороху – дуже розвивається вегетативна маса, на що витрачається багато поживних речовин і врожай зерна значно знижується. Крім того, при цьому рослини дуже уражуються хворобами. До ґрунтів у гороху підвищені вимоги. Найкращими для нього є середні за механічним складом суглинкові та супіщані родючі чорноземні ґрунти, багаті на фосфор, калій, з нейтральною та слабкокислою реакцією ґрунтового розчину. Горох належить до одного з найкращих попередників для більшості зернових й овочевих культур і є бажаним компонентом сівозмін.