Остання редакція: 2020-09-18
Тези доповіді
Гліадини – добре відомі запасні білки ендосперму зернівки пшениці, які становлять близько 40% маси всього білка, що міститься у борошні. Мономерні гліадини на рівні з полімерними глютенінами утворюють структуру глютену, який визначає хлібопекарську якість зерна. Так, глютеніни, утврорюючи фібрилярні структури, збільшують еластичність та стабільність тіста, а гліадини – підвищують його розтяжність. Гени гліадинів локалізовані у шести основних локусах (Gli-A1, Gli-B1, Gli-D1, Gli-A2, Gli-B2, Gli-D2), та п’ятьох додаткових Payne (1987). Gli-D1 локус кодує більшість поліпептидів ώ-зони та деякі з ɣ-зони. Основною генетичною характеристикою гліадинів є алельний варіант гліадинів – сукупність генів поліпептидів, що кодуються одним локусом і успадковуються як одна проста менделівська ознака. Кращим за якістю борошном характеризуються сорти з Gli-D1-4 та Gli-D1-5 алельними варіантами.
За допомогою електрофорезу в кислому поліакриламідному гелі (за методикою Поперелі) та ПЛР з алель-специфічними праймерами, розробленими Zhang зі співавторами (2003), було проаналізовано поліморфізм Gli-D1 локусу у 28 сучасних українських сортів пшениці із наступних селекційних центрів: Білоцерківська селекційно-дослідна станція (11 сортів), Миронівський інститут пшениці (9 сортів), Носівська селекційно-дослідна станція (6 сортів), Інститут зрошуваного землеробства м. Херсон (1 сорт), науково-виробнича фірма «Дріада» (1 сорт). У представленій вибірці внутрішньосортового поліморфізму виявлено не було. Методом електрофорезу в кислому ПААГ за методикою Поперелі (1995) було знайдено наступні алельні варіанти гліадинів: Gli-D1-1 у 20 сортів (ʻВишиванка’, ʻСвітанок миронівський’, ʻЕстафета миронівська’, ʻМиронівська 61’, ʻЗимоярка’, ʻДніпрянка’, ʻЯсочка’, ʻЦарівна’, ʻЛісова пісня’, ʻРомантика’, ʻВодограй білоцерківський’, ʻЛибідь’, ʻПерлина лісостепу’, ʻЧародійка білоцерківська’, ʻЩедра нива’, ʻКларіса’, ʻАріївка’, ʻЗоряна Носівська’, лінії ʻКС1’ та ʻКС14’); Gli-D1-4 у п’яти сортів (ʻМиронівська 808’, ʻВежа миронівська’, ʻМиронівська золотоверха’, ʻКошова’ та лінія ʻЛ 41/95’); Gli-D1-5 у двох сортів (ʻВідрада’ та ʻЮвівата 60’), та Gli-D1-2+К у сорту ʻБілоцерківська напівкарликова’. За результатами ПЛР з алель-специфічними праймерами до Gli-D1 локусу, 18 сортів характеризувалися наявністю Gli-D1.2 алеля та десять – Gli-D1.1 алелем. Було проаналізовано відповідність поліморфізму генів та алельних варіантів гліадинів, та установлено, що сорти, які характеризувалися Gli-D1-4, Gli-D1-5 та Gli-D1-2+К алельними варіантами несуть Gli-D1.1 алель, а у більшості сортів, з алельним варіантом Gli-D1-1, за допомогою ПЛР було виявлено Gli-D1.2 алель, за винятком сортів ʻКларіса’ та ʻЗимоярка’, у яких було детектовано Gli-D1.1. Отже у сучасних українських сортів зустрічається чотири алельних варіанти гліадинів, найтиповішим є Gli-D1-1, а також знайдено D1-4, Gli-D1-5 та Gli-D1-2+К. ПЛР аналіз з алель-специфічними праймерами показав переважання Gli-D1.1 алеля, а Gli-D1.2 алелем характеризувалися сорти з вищим рівнем якості.