Пріоритетним завданням сучасного землеробства є реалізація шляхів регенерації біологічної структури ґрунтів за рахунок науково-обґрунтованих сівозмін, механізованого обробітку ґрунту, системи удобрення, зокрема найповнішого використання азотфіксуючої та фосфатмобілізуючої здатності ґрунтової мікробіоти. Щодо останнього, то в цьому аспекті розуміється врахування значимості передпосівної інокуляції біопрепаратами, біологічні агенти яких інтенсифікують в агрофітоценозі симбіотичну та асоціативну азотфіксацію, фосфат – та каліємобілізацію (Патыка В.П. и др., 2005) та зумовлюють підвищення продуктивності сільськогосподарських культур на 10-30% [Патика В.П. та ін., 2003; Волкогон В.В. та ін., 2006]. Тому розробка та впровадження заходів, які забезпечуватимуть формування високопродуктивних агрофітоценозів є досить актуальним.

Дослідження проводили на дослідному полі ННДЦ Білоцерківського нАУ впродовж 2008-2011 рр.

Відомо, що одними із основних факторів, які впливають інтенсивність розвитку кореневої системі є рівень фосфорнокалійного живлення. Результати досліджень показали, що фосфорно-калійні добрива та бактерії альбобактерин істотно (р ≥ 0,05) впливають на стан кореневої системи тритикале озимого, порівняно з контролем. Крім диференціація показників нагромадження сухої речовини в кореневій системі істотно залежала від дози мінеральних добрив, строків сівби, сорту